2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.4.5. Келії братські, 1898 – 99 (архіт.).

Корпус № 53. Уздовж дороги, що веде до Дальніх печер.

Споруджено за проектом арх. В. Ніколаєва на місці старих келій печерних сторожів (розібрані 1897). З поч. 20 ст. до 1920-х рр. у будинку містилася домова церква.

Після націоналізації перебував у віданні Інвалідного містечка Соцзабезу, до 1950-х рр. був заселений інвалідами по зору. До 1983 використовувався як житловий. 1949 і в 1980-х рр. проведено ремонтні роботи.

Будинок двоповерховий з підвалом, цегляний. Основний об’єм у плані прямокутний, вкритий низьким вальмовим дахом з бляшаною покрівлею. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень, у прибудові до західного торця – санітарнотехнічний блок. Перекриття пласкі.

Оформлений еклектично, оздоблений у цегляному стилі з використанням елементів російської архітектури 17 ст.

Центральну вісь чолового (південного) фасаду з прямокутним отвором входу підкріплено розкріповкою, що завершується фігурним фронтоном. Наріжні лопатки увінчано кокошниками. Вінцевий та міжповерхові карнизи прикрашено сухариками, що повторюються на фризі у збільшених розмірах. Прямокутні віконні прорізи обрамлено профільованими лиштвами й П-подібними сандриками.

Споруда – цінна складова архітектурного комплексу Дальніх печер, що зберігає його історичне планування.

1988 будинок передано діючому монастирю.

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація», № 3823-П. Рилкова Л. П. Братські келії на Дальніх печерах (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1988 (рукопис); ДАКО, ф. 4828, оп. 1, спр. 1, 2; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – А-1361; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 312; оп. 2 заг., спр. 398; оп. 3 черн., спр. 955; Журнал Московской Патриархии. – 1967. – № 11, 25.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1375.