2003 р. Звід пам’яток Києва
Сергій Кілессо, Володимир Ясієвич
273. Міст метро, 1965 (архіт.).
Міст через Дніпро, з’єднує правобережну частину міста з Гідропарком, а також Русанівкою й іншими житловими районами лівого берега.
Розташований поблизу місця, де був Ланцюговий (Миколаївський) міст – перший капітальний міст через Дніпро, споруджений 1853 за проектом і під керівництвом англійського інж. Ч. де Віньйоля. Перший в країні багатопрогінний висячий міст (довж. 776 м) мав п’ять опор, завершених цегляними арковими порталами, до яких кріпилося по дві пари ланцюгів з пласких ланок. Металеві конструкції моста виготовлено в Бірмінгемі. 1912 по мосту пущено трамвай. 1920 висаджений у повітря польськими військами, 1925 за участю завідувача кафедри КПІ Є. Патона відбудований у зміненому вигляді, отримав ім’я радянської державної діячки Є. Бош. 1941 зруйнований під час відступу радянських військ.
Міст Метро – двоярусна збірна залізобетонна будова (довж. понад 700 м, шир. 29 м) з верхньою естакадою (шир. 9,4 м) для поїздів метрополітену Святошинсько-Броварської лінії. Естакада починається від станції метро «Дніпро» (див. ст. 209.3) й продовжується по заплаві Дніпра в напрямку моста через Русанівську протоку. Обабіч по нижньому ярусу рухається автомобільний транспорт (по дві смуги в кожному напрямку). Автори проекту – інженери Ю. Іносов, Г. Фукс (головний інж. проекту) та ін. Міст складається з шести прогонів довжиною 117 і 87 м арково-консольної будови. Особливістю конструктивного вирішення прогінної частини є монтаж блоків напіварок як консолей на підпорах і поєднання їх на шворенях з наступним натягом арматури розташованих арок. Уперше в світовій практиці мостобудування великопрогінну збірну залізобетонну конструкцію було зроблено на сухих стиках.
Гарно прорисовані пологі арки моста добре вписуються у ландшафт й становлять невід’ємну частину мальовничого краєвиду Києва з боку Дніпра.
Література:
Кілессо С. К. Київ архітектурний. – К., 1997; Конструктивные решения зданий и сооружений. – К., 1985.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 710 – 711.