Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Любов Легасова, Марина Протас, Галина Скляренко

256. Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої вітчизняної війни 1941–1945 років», 1981 (архіт., мист.).

Вул. Січневого повстання, 44.

На високому правому березі Дніпра. Займає пл. 40 га разом з Печерським ландшафтним парком, серед якого розташований.

Ідея спорудження такого музею виникла ще в роки війни. 1943 уряд УРСР ухвалив рішення про його організацію.

Перша експозиція «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» була відкрита 1974 у Кловському палаці (тепер вул. П. Орлика, 8), друга – 1981 вже у спеціальній будівлі Меморіального комплексу. 1994–95 тут створено третю експозицію, в якій пріоритет надано українській тематиці, вкладові України в перемогу над нацизмом (худ. А. Гайдамака).

1996 Меморіал одержав статус національного і відтоді має назву Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». Він став узагальненим символом невмирущої пам’яті про ратний і трудовий подвиг українського та інших народів колишнього СРСР в боротьбі проти нацистської експансії.

Меморіальний комплекс споруджений за ескізним проектом ск. Є. Вучетича й арх. Є. Стамо. Роботи виконав авторський колектив скульпторів і архітекторів Києва та Москви: В. Бородай, В. Єлізаров (керівник), І. Іванов, Г. Кислий, І. Мезенцев, Ф. Согоян, М. Фещенко, В. Швецов та ін. На стадії попередньої розробки проекту в ньому брала участь ск. Г. Кальченко. 1984 В. Бородай, В. Єлізаров, Ф. Согоян за участь у створенні комплексу відзначені Ленінською премією.

Головний вхід до Меморіалу – з вул. Січневого повстання через Московську верхню браму Києво-Печерської фортеці 18 ст. Тут починається широка центральна алея, з якої відкривається велична панорама всього комплексу.

На майданчиках з лівого боку гранітних сходів алеї встановлено 76-міліметрові гармати зразка 1942, що були одними з найкращих у роки війни.

Архітектурно-просторова концепція Меморіалу має три головні символіко-скульптурні акценти з індивідуальними пластичними особливостями. До головної площі веде галерея, на бетонних стінах якої розміщено бронзові горельєфи з багатофігурними композиціями: «Перші прикордонні бої», «Нескорені», «Рух Опору», «Тил – фронту». Автори – скульптори В. Бородай, В. Швецов (за участю О. Дяченка, В. Калуєва, А. Куща, Ю. Марченка, Є. Прокопова, В. Проскурова, О. Редьки, В. Рябчука).

В архітектурні форми вмонтовано майже 100 бронзових горельєфних постатей (заввишки 5,5 м), кожна з яких вирішена в жанрі станкового мистецтва. Рівень пластичного узагальнення, коли акцентуються дрібні анатомічні деталі або елементи військової амуніції, підкреслюється виразним психологізмом портретних характеристик персонажів. Героїчний пафос композицій поступово розгортається в динаміці афектаційних рухів, максимально критичному напруженні емоційного стану героїв. Композиції виявляють характерні риси тогочасної київської скульптурної школи.

Над галереєю встановлено чашу «Вогонь Слави» (діам. 16 м), на якій напис: «Вічна слава героям». Уперше вогонь запалено в день відкриття Меморіалу 9 травня 1981 від Вічного вогню з могили Невідомого солдата у парку Слави, і відтоді його щороку запалюють в День Перемоги. У західній частині головної площі Меморіалу постає скульптурна композиція «Передача зброї» (ск. В. Вінайкін) з бетонного моноліту. Її основний ідейно-художній задум – показати всенародний характер боротьби проти нацистів.

На головній площі Меморіалу над декоративним басейном підноситься монументальна багатофігурна бронзова композиція «Форсування Дніпра», горизонтально видовжена в експресивному пориві (ск. Ф. Согоян, за участю ск. А. Аветисяна), якій притаманний високий рівень узагальнення, чіткий ритм великих об’ємів, силуетна єдність усіх частин композиції у хвилеподібному русі потужної сили. Поряд – Алея міст-героїв, представники яких у день відкриття Меморіального комплексу передали музеєві капсули зі священною землею, що були навічно закладені в мармурові ніші.

Головний корпус музею – споруда (вис. 40 м), яка одночасно слугує п’єдесталом для монументу «Батьківщина-Мати». Скульптура – суцільнозварна сталева споруда, що складається з трьох шарів: основного та допоміжного сталевих каркасів і зовнішньої обшивки з півтораміліметрової нержавіючої сталі вагою бл. 70 т. Стіни постаменту скульптури й п’єдесталу, а також пілони, що несуть допоміжне навантаження, змонтовані зі шлакобетону й облицьовані гранітними плитами. На висоті 22 м і 35,5 м обладнано оглядові майданчики. Для переміщення людей і технічного обслуговування скульптури всередині вбудовано два унікальні ліфти – похилий і вертикальний.

На найвищій точці меча є сигнальні лампочки, а також спеціальний пристрій, призначений гасити коливання вітрового навантаження. Силует постаті «Батьківщина-Мати» (вис. 62 м) з мечем (вис. 16 м, вага 11 т) і щитом (розмір: 13 8 м, вага 13,6 т) в руках став новою домінантою мальовничої місцевості правого берега Дніпра зі сформованим ансамблем Києво-Печерської лаври.

За стилістичними рисами скульптура еклектична, зовнішня статичність переведена в план внутрішньої наповненості образу, але пластична узагальненість дещо геометризованих форм трансформує сенс скульптури у сферу ідеологічно-пропагандистської тріумфальності. Постать, що синтезує риси радянського мистецтва довоєнної доби з культом ренесансного ідеалу фізично й естетично розвиненої людини, є зразком міфологізованого мистецтва панівної на той час течії соціалістичного реалізму.

Приміщення музею має два підземні й два наземні поверхи, над ними – Зала Слави. На першому і другому поверхах містяться експозиційні та кінолекційні зали, службові й технічні приміщення.

На підземних поверхах – інженерно-технічні служби.

Найголовнішою складовою Меморіалу є експозиція, побудована у 15 анфіладно розміщених залах (бл. 5 тис. кв. м), що налічує понад 15 тис. експонатів.

Загалом фондове зібрання музею нараховує понад 300 тис. пам’яток історії.

У Залі Слави на пілонах з білого мармуру золотими літерами викарбувано прізвища 11685 Героїв Радянського Союзу, а також 201 прізвище Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цих звань за бойові і трудові заслуги в роки Великої Вітчизняної війни. Склепіння зали увінчує багатофігурний мозаїчний фриз (пл. 250 кв. м) і макет ордена «Перемога». Фриз складається з низки сюжетних композицій: проводи солдатів на війну, сцени боїв та повернення додому переможців (автори – художники С. і Р. Кириченки, Н. Клейн).

Композиції вирішено в реалістичній манері, поступовий розвиток сюжетів асоціюється з народною піснею. Стиль фриза, виконаного в техніці смальтової мозаїки, криє в собі традиції давньоруського монументального мистецтва, що підкреслено характерним для нього золотавим тлом. Яскрава декоративність колориту, побудованого на зіставленні чорного, червоного та золотавого кольорів, архітектонічність пластичного вирішення, чіткий ритм композиції створюють урочисту атмосферу зали, підкреслюють її значення в ансамблі.

До складу Меморіального комплексу входять також виставковий корпус з постійною реліквійною експозицією про участь українців у збройних конфліктах за кордоном, а також особняк командувача військ КВО.

Серед зелених пагорбів музейного ландшафту, на спеціальних майданчиках розміщено експозицію бойової техніки років 2-ї світової війни та зброї періоду війни в Афганістані 1979–89.

2001 ліворуч від центральної алеї встановлено пам’ятник воїнам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни (ск. В. Зноба, арх. М. Жариков).

Багатоплановий архітектурно-художній і парковий ансамбль Меморіального комплексу завершує систему міських парків, що простяглися вздовж Дніпрових схилів.

Література:

Артьомов О. С., Коваль М. В. Нова експозиція меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» // Укр. іст. журнал. – 1994. – № 6; Мемориал над Днепром: Путеводитель по мемориальному комплексу «Украинский государственный музей истории Великой Отечественной войны 1941–1945 годов» / Авт.-сост.: А. И. Филатова, В. Д. Ольшанский. – К., 1985; Мемориальный комплекс «Украинский государственный музей Великой Отечественной войны 1941–1945 годов»: Фотопутеводитель / Сост.: В. А. Жуковский, В. Д. Ольшанский, В. П. Фомина. – К., 1983; Музей війни народної: Зб. наук. статей. – К., 1999; Скляренко Г. Я. Художник и город. – К., 1990; Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев: Архит.-ист. очерк. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 629 – 631.