Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Любов Легасова, Олександра Тимченко,Тетяна Трегубова

319. Особняк командувача військ Київського військового округу 1946, в якому проживали відомі військові діячі (архіт., іст.).

Пров. Запечерний, 2. На краю придніпровської височини, між Печерським ландшафтним парком і Меморіальним комплексом «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років».

Проект розроблений 1945 колективом інституту «Військпроект».

Зведений на ізольованій валами території колишнього Ближнього ретраншементу Києво-Печерської цитаделі при дорозі від верхньої до нижньої Московських брам 18 ст. (площа ділянки – 1 га). Призначався для командувача військ КВО. Одночасно споруджено корпус їдальні, льох, приміщення для варти, оранжерею, в яку завозилися рідкісні рослини з різних країн світу.

На впорядкованій за ландшафтним принципом похилій присадибній ділянці прокладено головну алею, бічні доріжки, влаштовано квітники й фонтан, висаджено липу, клен, дуб та плодові дерева (принцип первісного планування зберігся).

Будинок двоповерховий з цокольним поверхом (зі східного боку) та мансардою, цегляний, тинькований, частково облицьований сірим гранітом з колотою поверхнею, у плані прямокутний, з асиметричними прибудовами входів і веранд. Перекриття пласкі. Внутрішнє планування змішаного коридорно-анфіладного типу. Масивний вальмовий дах під бляхою має мальовничий ламаний абрис, ускладнений мансардою, продовженням дахового покриття у західній частині північного фасаду до рівня першого поверху, високими фігурними димарями тощо.

Оформлений на основі стилізації барокових архітектурних форм. Асиметрична за композицією споруда відзначається по-різному вирішеними фасадами, спільними елементами яких є мурований кам’яний цоколь, облицьовані гранітними блоками наріжжя, пілони і пілястри, широке піддашшя на дерев’яних фігурних кобилках, рисунок огороджень сходів, терас, балконів – у вигляді балясин чи вертикальних стрижнів, фланкованих по боках волютами, прямокутна форма прорізів першого – другого поверхів і лучкова – у цоколі.

В центрі західного фасаду – головний вхід, підкреслений стрункою арковою лоджією, прорізаною балконом другого поверху та завершеною балконом мансарди у вигляді альтанки під складчастим дахом. Облицьовані гранітними блоками наріжний пілон і пілястри лоджії завершені стилізованими коринфськими капітелями. Така сама капітель увінчує південно-західне рустоване наріжжя будинку. Праворуч від входу на рівні першого поверху влаштовано відкриту терасу, огороджену балюстрадою.

На східному фасаді виділяється широка засклена веранда на гранітних пілонах, дах якої використовується як тераса другого поверху, звідки розкриваються краєвиди у задніпров’я. З рівня саду на веранду ведуть одномаршові сходи з балюстрадним огородженням, стовпчики якого, як і стовпчики в огородженні тераси, прикрашено декоративними вазами.

Центр північного фасаду позначено обрамленим вухатими лиштвами великим прямокутним вікном другого поверху та ламаним трикутним щипцем з розташованим під ним восьмигранним віконцем. Лівий фланг фасаду займає одноповерховий вхідний ганок зі сходами й верхньою терасою, які повторюють форми, застосовані у вирішенні східної веранди.

Окрасою південного фасаду, увінчаного ідентичним трикутним щипцем з восьмигранним слуховим віконцем, є гранчастий еркер, внутрішній об’єм якого використовувався під зимовий сад. Над еркером на другому поверсі – балкон.

Оформлення інтер’єрів в цілому зберегло автентичний характер. Простора зала першого поверху має аскетичний, але респектабельний вигляд: масивна люстра на стелі з ліпленням, широкі з вітражами дубові двері. Перший і другий поверхи сполучають двомаршові дерев’яні сходи.

Будинок є оригінальним зразком житлової архітектури типу державних дач і особняків повоєнного періоду.

В особняку проживали командувачі військ КВО: 1946–53 – Гречко Андрій Антонович (1903–76) – військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1958, 1973). Герой ЧССР (1969), командувач військ КВО (І945–53); 1960–65 – Кошовий Петро Кирилович (1904–76) – військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1968), двічі Герой Радянського Сюзу (1944, 1945); 1969–73 – Салманов Григорій Іванович (1922–93) – військовий діяч, генерал армії (1979); 1953–60 – Чуйков Василь Іванович (1900–82) – військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945); 1965–67 – Якубовський Іван Гнатович (1912–76) – військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1967), двічі Герой Радянського Союзу (січень, вересень 1944), Герой ЧССР (1970).

1974–76 в особняку був розміщений дитячий садок, 1977 – переданий дирекції Меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років».

Література:

Архів квартирно-експлуатаційної частини КВО; Великая Отечественная война 1941–1945: Энциклопедия. – М., 1985; Военный энциклопедический словарь. – М., 1986.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 833 – 834.