Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Дегтярьов

532.1. Святих мучеників Флора i Лавра (св. Миколи Мірлікійського) церква («Стара» трапезна), кін. 17 ст. (архіт.).

На схилі Замкової гори, на захід від собору Вознесіння Ісуса Христа.

Найбільш давня споруда монастиря, що збереглася. Зафіксована на плані Києва 1695. Пожежею 1718 храму було завдано значної шкоди. До 1722 відремонтовано його перший поверх, до 1760 – другий. 1808 проведено капітальний ремонт, під час якого живописець О. Бiлецький виконав настiннi розписи. Після пожежі 1811 церкву відновлено за проектом арх. А. Меленського у первісних формах бароко. 1857 престол на честь святих мучеників Флора і Лавра перенесено у церкву Казанської ікони Пресвятої Богородиці, нижній вівтар Трапезної церкви присвячено св. Миколі Мірлікійському. 1947 – 49 проведено капітальний ремонт. У кін. 20 ст. за проектом, який розроблено в інституті «Укрпроектреставрацiя» (арх. В. Корнеєва), храм реставровано.

Будівля Трапезної церкви та палати двоповерхова, мурована, тинькована, у плані прямокутна, з прибудовами.

Складається із зали, церкви та підсобних приміщень. План церкви видовжений зі сходу на захід. Трапезна палата прилягає до неї під прямим кутом. Оформлена у стилі бароко.

Основним архітектурним акцентом чолового східного фасаду є п’ятигранна апсида, увінчана банею на гранчастому підбаннику. Фасад пишно декоровано горизонтальними гуртами, наріжними пласкими лопатками, складної форми прорізами та нішами.

Церква – оригінальний зразок культової споруди у стилі українського бароко.

Література:

ЦДІАУК, ф. 127, оп. 1024, спр. 1139; ф. 167, оп. 1, спр. 27, 61, 291; Дегтярев М. Г. У подножья Замковой горы // Стр-во и архитектура. – К., 1986. – № 11; Київ: Провідник. – К., 1930; Шероцкий К. Киев. – К., 1917.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1690 – 1691.