2011 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Дегтярьов
532.8. Казанської ікони Пресвятої Богородиці церква, 1841 – 44 (архіт.).
У пiвденно-захiдній частині монастирської садиби.
Споруджена як «теплий» храм обителі за проектом арх. П. Спарро на кошти, зібрані монастирем, та пожертвування вiд приватних осіб.
Будівельними роботами керував підрядчик Проценко. 1869 худ. Г. Мартиненко розписав стіни храму. 1900 – 01 проведено капітальний ремонт споруди: перекладено мармурову підлогу, перетерто тиньк стін, позолочено хрести. 1906 – 07 дерев’яні конструкції бані замінено на металеві. 1930 розібрано баню й кокошники фасадів. У кiн. 1940-х рр. церкву пристосовано під фабрику дитячого одягу, надбудовано два поверхи, влаштовано балкові перекриття тощо. Після передачі храму у вересні 1993 монастирю, споруджено тимчасову баню з дерев’яних конструкцій у змінених формах. 1994 – 99 проведено ремонтно-реставраційні роботи, внаслідок яких споруда ззовні набула первісного вигляду. Оформлення інтер’єрів досліджено і законсервовано.
Зального типу, мурована, тинькована, у плані прямокутна. Східну частину об’єму завершує велика баня на високому восьмигранному підбаннику.
Внутрішній простір членовано чотирма парами стовпів на три нави, середня з яких вдвiчi ширша за бічні. Будівлю перекрито циліндричними лучковими склепіннями на підпружних арках.
Фасади членовано ритмом пілястр доричного ордера. Великі віконні прорізи з півциркульними перемичками облямовано виконаними в тиньку кiлеподiними лиштвами. Акцентні елементи декору – масивні фронтони-аттики у формі кокошників розташовано по два на поздовжніх фасадах та по три на торцевих.
Церква – яскравий зразок культової споруди серед. 19 ст. у характерному для творчості арх. П. Спарро неоросійському стилі, невід’ємна складова архітектурного ансамблю монастиря.
Література:
ДАКО, ф. 862, оп. 1, спр. 38; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 705, спр. 776; оп. 868, спр. 204, 588; оп. 1056, спр. 519; ф. 128, оп. 639, спр. 405; ф. 167, оп. 1, спр. 291, 304, 520; Маниковский Ф. Исторически-статистическое описание Киево-Флоровского Вознесенского монастыря. – К., 1894.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1692 – 1693.