2011 р. Звід пам’яток Києва
Лариса Толочко
490.7. Залізнична станція, 1901 (архіт.).
Вул. Святошинська, 15-а. Над колією залізниці Київ – Ковель, будівництво якої розпочалося у кінці 1870-х рр. і закінчилось у 1902.
Станцію споруджено на високому професійному рівні, за проектом архітекторів О. Кривошеєва та О. Хойнацького. Проект був типовим, і за ним збудували абсолютно тотожні станції в Біличах, Новобіличах, Ірпіні; другий проект, трохи відмінний від цього, втілили в життя на станціях Буча і Бородянка.
Одноповерхова, цегляна, тинькована, у плані наближена до прямокутника, перекриття пласкі по дерев’яних балках, дах багатосхилий, критий хвилястим шифером (замість первісного бляшаного покриття). Об’ємно-планувальна структура тяжіє до симетрії відносно поперечної осі, впродовж якої розплановані приміщення вестибюля і зали очікування, пов’язані наскрізним проходом (тепер вихід на перон замуровано). Бічні частини будівлі мають двобічно-коридорне розпланування. В архітектурному рішенні станції поєднані риси «раціонального цегляного стилю» кін. 19 – поч. 20 ст. й модерну. Оформлення фасадів із відмінними за пропорціями лучковими віконними і дверними прорізами розраховано на круговий огляд. Поздовжні фасади розкреслено вертикальними лопатками, тонкими карнизами і підвіконними горизонтальними гуртами. Клинчасті перемички вікон акцентовані замковим каменем. Великі звиси покрівлі спираються на встановлені парами фігурні дерев’яні консолі у формах модерну.
Центр фасаду з боку вул. Святошинської займає триосьова виступна площина з отвором входу посередині (закладений). Найрепрезентативніший фасад з боку перону фланковано двома різновеликими ризалітами, завершеними однаковими трикутними фронтонами з поперечними ригелями та горищними віконцями. Ажурні дерев’яні шпилі, що були на фронтонах (не збереглися), відігравали важливу роль в образному сприйнятті будівлі. Торцеві фасади з центральними входами завершено трапецієподібними фронтонами, форма яких обумовлена наявністю напіввальм. Піддашки фронтонів підтримує оригінальний дерев’яний каркас з аркою посередині, що спирається на консолі. Отвори входів захищено похилими козирками на різьблених дерев’яних бічних опорах.
Будівля є цінним зразком залізничної станції поч. 20 ст. Використовується за первісним призначенням. Тут міститься станція «Святошин» Південно-Західної залізниці України.
Література:
Дачник: Дачные местности вблизи Киева. – К., 1909; З історії української реставрації. – К., 1996; Хайкис С. Окрестности Киева как климатический курорт. – К., 1929.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1411.