2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Ольга Ястребова

544.9. Готель «Кане» 1873 – 74, в якому проживали Врубель М. О., Скоропадський П. П. (архіт., іст.).

Вул. Хрещатик, 40/1. Первісно мав № 46. На розі з вул. Б. Хмельницького, головні фасади виходять на червоні лінії забудови вулиць.

Споруджено на замовлення підприємця-француза, купця 2-ї гільдії Ж.-Б. Кане за проектом арх. В. Ніколаєва. Ж.-Б. Кане влаштував на двох горішніх поверхах та у мансарді готель.

1883 садиба змінила власників, але назва готелю «Кане» традиційно зберігалася до кін. 1920-х рр. За відомостями поч. 20 ст., готель мав понад 60 номерів, в т. ч. кілька одномісних «мебльованих кімнат» у мансарді. У напівпідвалі містилася кав’ярня, на першому поверсі – кілька магазинів, зокрема, галантерейний «Універсал», швейних машин компанії «Зінгер».

Триповерховий з підвалом та дворовою підвісною заскленою галереєю з мансардою, цегляний, у плані П-подібний. Складається з двох фасадних корпусів та дворового, розташованого на межі сусідньої ділянки. Простір двору замикає одноповерхове приміщення складу.

З боку вул. Б. Хмельницького міститься проїзд. Перекриття дерев’яні, покрівля бляшана. Планування галерейно-коридорне.

В архітектурі застосовано стилізовані мотиви ренесансу, а також характерний для Києва засіб фігурного моделювання декору. Композиція грунтується на одноманітному ритмічному поділі площини видовжених фасадів. У рівні другого та третього поверху фасад розчленовано здвоєними пілястрами на однакові компартименти, що включають по три тісно поставлені осі віконних прорізів. Вертикальний ритм пілястр підкреслено та продовжено парапетними тумбами. Поворот фасаду відзначено зрізаним наріжжям з одним балконом на третьому поверсі, розташованим над центральним входом до магазину. Стриманий декор фасаду площинний та графічний.

Будинок – зразок архітектури в стилі історизм, один з найстаріших на вул. Хрещатик.

1888 – 89 у готелі «Кане» проживав Врубель Михайло Олександрович (1856 – 1910) – художник. Оселився тут у серпні 1888 після повернення з Харкова, де відвідав родичів. Це були останні місяці т. зв. київського періоду митця. Під час проживання в готелі давав приватні уроки малювання, деякий час займався іконописом на замовлення майстерні О. Мурашка. У грудні 1888 брав участь у розписах інтер’єрів Володимирського собору в Києві. Спочатку йому доручили виконання орнаментів у бічних навах, потім відбулася невдала спроба розпису плафонів під хорами на тему «Дні Творіння» за ескізами П. Сведомського (єдину композицію, що її здійснив М. Врубель, було переписано через те, що вона виявилася значно яскравішою за інші).

М. Врубель сподівався на можливість створення у соборі сюжетного живопису за власними задумами, але його талановиті ескізи на теми «Надгробний плач» та «Воскресіння» не було затверджено. Влітку 1889 залишив Київ, у вересні того ж року оселився в Москві.

Проживав у Києві також на вулицях Володимирській, 16 (див. ст. 72.5) та Десятинній, 14 (див. ст. 92.6).

У лютому – березні 1918 в готелі мешкав Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) – військовий, державний, політичний діяч, генерал-лейтенант російської армії (з 1916), почесний отаман Вільного козацтва (з жовтня 1917), гетьман України (квітень – грудень 1918). Під час проживання в готелі у березні 1918 разом з однодумцями розробив програму заснованої і очолюваної ним політичної організації національно-консервативного напряму «Українська громада» (пізніше – Українська народна громада), опозиційної до Української Центральної Ради. Звідси переїхав у березні в готель «Петербурзький» (сучасна вул. Червоноармійська, 21).

Тепер будинок перебуває на реставрації.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 525; ДАКО, ф. 802, оп. 41, спр. 525; Врубель М.: Переписка. Воспоминания о художнике. – М.; Л., 1963; Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918). – К.; Філадельфія, 1995.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1842 – 1843.