2003 р. Закарпаття і Лемківщина

Станіслав Смолінський

297.2.4. Закарпаття і Лемківщина, 17 – поч. 20 ст. (архіт.).

Регіон підгірських та низовинних районів Закарпаття. Крайній захід Великоберезнянського та Перечинського районів заселяють лемки, вплив культури яких відчутний на значній території Закарпаття.

На Підгір’ї для будівництва використовували дерево переважно листяних порід – бук, ясен, у низовинних районах – дуб.

На Лемківщині будували зі смереки, ялини, бука, інколи – з вільхи, тополі, осики. Основним прийомом зведення будівель був зруб. Стелі вкладали по балках. На сволоці вирізали хрест, дату побудови, ім’я господаря.

Давні дахи були чотирисхилі, криті соломою, укладеною східцями гузирем донизу. В кін. 19 ст. у західній Лемківщині поширився двосхилий причілковий дах, критий гонтом.

Лемківські хати за пропорціями та структурою подібні до бойківських, щоправда дахи в них дещо нижчі. Як і на Бойківщині, на Лемківщині були поширені «довгі хати», в яких під спільним дахом розміщувалися житлові та господарські приміщення: хата, сіни, комора, стайня, «боїще», возівня.

«Боїще» зовні вирізнялося великою брамою і подекуди підвищеним дахом.

Будівлі споруджені в зруб зі смерекових кругляків, часто мали смугастий вигляд, оскільки стики зрубин білили.

Господарські приміщення інколи обмащували глиною і фарбували вапном із синькою, прикрашаючи поверхні стін ще й крупними цятками.

Особливістю інтер’єра лемківської хати було звернення печі устям до причілку, а не до чола, як на решті земель України.

На рівнинному Закарпатті був поширений тридільний тип хати, переважно «хата+сіни+комора», з рубленими, обмащеними глиною стінами, які в давні часи білили, пізніше фарбували в синій колір. Часто вздовж чола влаштовували галерейки з аркадами та різьбленими стовпчиками. Чотирисхилі дахи мали покриття з соломи, драниць або гонту.

У храмовому будівництві до кін. 18 ст. існували чітко визначені три типи будівельних шкіл: бойківська, лемківська та марамороська. Найвищого розквіту воно досягло в кін. 17 – 18 ст. В церквах встановлювалися багатоярусні іконостаси з різьбленням та монументальним живописом барокового характеру.

Особливість окремих церков на Закарпатті полягає в тому, що композиційною домінантою в них є не центральна, а західна частина, завершена дзвіницею. Така стилістична відмінність спостерігається, зокрема, у храмах лемківської будівельної школи.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 762 – 763.