Грабовського вул.

Вул.Коперника з вул.Колесси з’єднує вулиця Грабовського, названа так 1946 року на честь українського поета, борця за національне визволення Павла Грабовського (1864-1902); від 1825 року називалася Святого Лазаря за назвою шпиталю. Адресу № 3 має дитячий садок, споруда 1970-х років. У будинку № 11 від часів незалежності функціонує “Електрон-Банк”, який міститься у будівлях колишньої Цитаделі. До Другої світової війни на Цитаделі розміщувався полк польської піхоти, під час воєнних дій тут був табір військовополонених, опісля – казарми. Від 1970-х років на цьому місці облаштували склади телевізорного заводу “Електрон”, від кінця 1980-х це приміщення “Електрон-Банку”. Відтоді територія Цитаделі, яка до того була військовим режимним об’єктом, стала доступною для відвідування львів’янами. Адресу № 15 має один із перших дев’ятиповерхових будинків Львова, споруджений 1968 року. Забудова вулиці; класицизм, сецесія, конструктивізм 1930-1960 років.

Вулицю Коперника з вул.Грабовського з’єднує вулиця Колесси, названа так 1971 року на честь українського композитора, музикознавця, фольклориста Філарета Колесси (1871-1947); від початку XIX століття називалася Убогих, бо проходила повз шпиталь Святого Лазаря; від 1871-го – Вроновських на честь львівської шляхетської родини, маєток якої стояв у кінці XVIII – на початку XIX століття на горі, що мала назву Вроновських; у 1950-1971 роках вулицю називали Вчительською, бо розташовувалася навпроти Будинку вчителя. Будівлі за адресою № 2 до 1939 року належали до притулку для самотніх літніх людей фундації святого Лазаря, в 1950-х роках тут містився гуртожиток Політехнічного інституту, нині тут розташовані корпуси Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема видавництво університету. Шестиповерховий житловий будинок № 17 споруджено наприкінці 1960-х. Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм 1930-1960 років.

Вул.Колесси з вул.Грабовського з’єднує вулиця Венеціанова, названа так 1946 року на честь російського живописця, який сприяв викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, Олексія Венеціанова (1780-1847); у середині XIX століття мала назву Убогих бічна або Лазаря бічна, бо простягалася повз шпиталь Святого Лазаря; від 1870-го – Ходоровського, у часи німецької окупації – Горнунґштрассе. Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм.

Вул.Грабовського з вулицею Вітовського з’єднує вулиця Лукіяновича, названа так 1991 року на честь українського письменника та літературознавця Дениса Лукіяновича (1872-1965); у першій половині XIX століття мала назву Пелчинська поперечниця, бо виходила до Пелчинського ставу; від 1844-го називалася Косціцького, від 1871 року – Богуславського на честь польського театрального діяча, актора, режисера, творця львівського театру Войцеха Богуславського (1757-1829); під час німецької окупації – Горст Вессельґассе на честь діяча німецького нацистського руху; у 1950-1991 роках – Лібкнехта на честь діяча німецького комуністичного руху Карла Лібкнехта. Забудова вулиці: класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 8 серпня 2008 року, № 114 (422)