Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Храм Ольги та Єлизавети: час збирати каміння

Юлія Ліщенко

Дата: 17.08.2009

До редакції завітав схвильований читач. Інженер-технолог з деревообробки Андрій Матвіїв позаминулого року виконував ремонтні роботи у церкві Ольги та Єлизавети, що на площі Кропивницького. Чоловікові ще тоді впало у вічі, що храм не реставрують, а руйнують… Тоді пан Андрій наробив масу фотографій, на яких видно, у якому жалюгідному стані перебуває ця архітектурна візитівка Львова. Адже з даху видно те, чого ніхто не бачить знизу… З тих пір у пана Андрія душа боліла за храм.

Останньою краплею став нещодавній буревій, під час якого з будівлі падали шматки каменю, архітектурні деталі. Все це чоловік зазняв на відео, а в редакцію навіть приніс величезний “краб” (архітектурну деталь), яку знайшов на землі. Дякувати Богу, вона не впала нікому на голову, а могла б…

Андрій Матвіїв каже, що архітектурний декор обсипається з будівлі постійно. Він звертався і до управління охорони історичного середовища, і до настоятеля церковної громади. Реакції немає. “У мене особиста спорідненість із цим храмом, – каже чоловік. – Постійно спостерігаю, як ведеться так звана реставрація. Це не реставрація, а руйнація. Настоятель фахівців туди не пускає, все робить на свій розсуд.

Цей храм ще за радянських часів не визнали пам’яткою архітектури, тому нинішні власники вважають, що з ним можна робити все, що завгодно. Автентичні колони з інтер’єру лежать на горищі, натомість відлили нові колони. Встановили систему обігріву підлоги і при цьому підняли її рівень на 12 см, через що довелося підрізати автентичні дерев’яні вхідні двері, і змінилася пропорція цоколів колон.

Скульптура св. Єлизавети на фасаді – з відбитою рукою і головою. Ніхто не поспішає її реставрувати, натомість ззаду храму зводять якісь незрозумілі колони…”.

Начальник відділу охорони та використання об’єктів культурної спадщини міського управління охорони історичного середовища Роман Дац розповів кореспонденту “ВЗ”: при передачі історичної споруди церковній громаді укладають охоронне зобов’язання, де прописано вимоги до власника, вказано, що можна там робити, що не можна.

“Згідно із цими документами, на церковну громаду покладено обов’язок утримання пам’ятки в належному стані, – каже пан Роман. – Ми як пам’яткоохоронний орган маємо перевіряти стан збереження споруди. Але оперативно і всеохоплююче проконтролювати все складно, бо Львів – це понад 2600 пам’яток і понад 4 тисячі гектарів історичного ареалу.

Згідно із законодавством, в першу чергу користувач має пильнувати за історичною будівлею. Будь-які перебудови мають бути погоджені з нами. Якщо ми даємо припис, нам зазвичай відповідають: немає грошей. Якщо є вина конкретної особи, складаємо протокол про адміністративне правопорушення. Якщо є ознаки кримінального злочину – звертаємося в прокуратуру. Релігійній громаді церкви Св. Ольги та Єлизавети ми робили вже два приписи. Зараз будемо перевіряти ще”.

З досьє «ВЗ». Храм Святих Ольги та Єлизавети свою назву отримав у 1990 р., коли став греко-католицької церквою. Роташований на площі Кропивницького неоготичний храм уже понад століття є візитівкою Львова. Тим, хто виїжджає з двірця у місто, одразу впадають у вічі його високі шпилі (висота найвищої вежі – 85 метрів). Це колишній костел Св. Єлизавети, який збудував арх. Т. Тальовський у 1903-1911 рр.

Ідея зведення тринефної базиліки виникла невдовзі після трагічної загибелі австрійської імператриці Єлизавети (Сісі). Над оздобленням костелу працювало декілька відомих митців, проте у роки радянської влади їхні твори знищили. Залишилася, зокрема, фігурна композиція “Розп’яття з пристоячими Іоаном і Марією”, яка розташована над порталом (входом) до костелу. Композиція роботи П. Війтовича (1910 р.). В інтер’єрі багато чого зроблено сучасними майстрами, студентами і викладачами коледжу ім. Труша (за матеріалами путівника “Львів” 1999 р.).

Джерело: “Високий замок”