Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Кляштор домініканців (№ 1)

Кляштор домініканців (№ 1)

Розмір зображення: 800:600 піксел

Монастир домініканців у складі: костелу 1748 р.; дзвіниця 1864 р.; келій 18 ст. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 51].

Костел домініканців кін.14 ст. – згорів у 1408 р. Відбудований; розібраний в 1748 р. Нова споруда 1749 р. – архіт.М.Урбанік, будівничий Ян де Вітт. В 1764 р. добудована каплиця. В 1895 р. відреставровано фасади, в 1905 – 1914 рр. відреставровано інтер’єри [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

Костел домініканців з келіями 1748 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Комплекс монастиря домініканів 15 – 19 ст. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

З 1818 р. у приміщенні келій розміщувалась гімназія, де вчився М.Шашкевич [Львов: атлас туриста. – М.: 1989 г., с. 54].

В 1654 р. розписи костелу виконував львівський маляр Ян Бохновський [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 118].

В 1654 р. малярські роботи до костелу виконував львівський майстер Станіслав Гродецький [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 126].

В 1655 р. в костелі працював маляр Вацлав Казимир [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 134].

В костелі була картина “Св.Антоній Падуанський з дитиною Христом” роботи львівського маляра Хаара (помер в 1838 р.) [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 172 – 173].

У кляшторі був портрет Миколи Потоцького роботи Стефана Яблонського (нині у Львівській картинній галереї) [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 176].

В 1654 р. львівський маляр Андрій Яцкович виконував роботу для кляштору [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 178].

Музей історії релігії відкрито в 1973 р. Він має понад 50 тис. одиниць (1999 р.), в т.ч. понад 1000 ікон, скульптури, стародруки (2796 од.), колекція єврейських тор 17 – 20 ст.

Тут зберігається Жидачівський скарб 18 ст., знайдений в 1970 р. (бл. 50 єврейських хультових предметів зі срібла).

Цінна бібліотека з питань релігії – 30 тис. одиниць.

Монастир домініканців на цьому місці заснували ще в XІІІ ст. на прохання дружини князя Лева Даниловича угорської принцеси Констанції, яка була католичкою й на чужині тужила за своєю релігією. Від XV і до середини XVІІІ століття там стояв величний костел у готичному стилі. Через аварійний стан його розібрали 1748 року разом із чудовою каплицею Матері Божої, збудованою 1604 року коштом Яна Свошовського. Каплиця в стилі раннього бароко за красою та художньою цінністю не поступалася каплицям Боїмів і Кампіанів, які дожили до наших днів. Новий костел у бароковому стилі у 1748-1764 роках спорудили за проектом військового інженера, генерала артилерії та коменданта Кам’янця-Подільського Яна де Вітта. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди все цінне. Донині в південній частині храму є алебастровий надгробок XV-XVІ століть – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник іще 260 років тому.

За радянських часів храм Божого тіла закрили, як у багатьох львівських божих домах, у ньому влаштували склад, а 9 квітня 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму й установили всередині підвішений під куполом маятник Фуко, який своїм відхиленням підтверджував процес обертання Землі. У музеї працював кінолекторій, де читали лекції на атеїстичні теми та демонстрували атеїстичні науково-популярні фільми. З експонатів Музею атеїзму найвідомішими були діорами “Єзуїтські тортури” і “Страта повсталих римських рабів”, які своїм натуралізмом мали демонструвати всю жорстокість християнської церкви. Щосуботи й щонеділі в храмі проводили концерти органної музики. З нагоди облаштування атеїстичного музею 1970 року в кам’яної скульптури святої на південній частині даху над порталом забрали з рук хрест, на жаль, його не відновили за 15 років незалежності.

Із 1990-х домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої євхаристії, особливо популярним серед львівської національно свідомої молоді здебільшого через проповіді отця Міляна: молоді люди на недільні проповіді приїжджають сюди з усіх закутків Львова. Під час відновлення храму виникали колізії між церквою та музейними працівниками, які вперто хотіли залишити за собою деякі приміщення, зокрема, звинувачували нових господарів у нищенні органа. До 2005 року ці тертя владнали. Ліхтар храму реставрували в 1960-х роках.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 29 грудня 2006 року, № 70

Микола Хмільовський Гіацинтова (Jackowa) Мадонна у Львові (2012)

Про руську церкву апостолів Петра і Павла (2012)

Список літератури – на сайті «».