Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Палац Любомирських (пл. Ринок, 10) замикає південний ріг східного кварталу площі Ринок. Залишки передпоріжжя та готичний портал, оздоблений комбінацією з валиків та викружок, що збереглися на рівні підвалу, свідчать про походження кам’яниці принаймні з XV ст. Межовий мур у підвалі та архівні джерела вказують на наявність у 16 – 17 ст. з боку площі Ринок двох кам’яниць. Одна з них, ближча до палацу латинських архієпископів (пл. Ринок, 9), певний час належала відомому польському поетові XVII ст. Ш.Шимоновичу. В середині наступного століття ці, а також інші будинки з боку вул.І.Федорова придбала магнатська родина Любомирських. У 1763 р. за проектом архітектора Яна де Вітте за участю архітекторів Б.Меретина, М.Урбаніка і скульптора С.Фесінгера зведено великий триповерховий палац. Скульптурні оздоблювальні роботи в ньому виконували С.Кодецький (фасад) і І.Оброцький (стюкові каміни в інтер’єрі). У розмалюванні приміщень (не збереглося) брав участь художник С.Строїнський.

Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. палац деякий час використовувався як резиденція галицьких намісників. Пізніше тут містилися різні культурно-просвітні установи, зокрема, товариство “Просвіта”, книгарня Наукового товариства ім. Шевченка, редакції часописів і газет. Тут бували І.Франко, Леся Українка, В.Стефаник та інші відомі діячі українсьгаї культури. Після реставрації 1979 р. в будинку розміщено відкриті фонди Львівського музею етнографії та художнього промислу.

Будинок – триповерховий, П-подібний у плані, з невеликим внутрішнім двором, куди заїжджали через влаштований на 1-му поверсі проїзд з боку вул.І.Федорова. Розпланування від пл.Ринок – трипрогонове (вестибюль, прогін сходів, зал книгарні), від вул.І.Федорова – чотирипрогонове, з боку вул.Руської воно складається з двох рядів приміщень. Стіни – цегляні, потиньковані, підвали та більшість приміщень 1-го поверху перекриті коробовими та хрещатими склепіннями. На відміну від більш ранніх міщанських кам’яниць у розплануванні та композиції фасаду палацу Любомирських чітко простежується принцип симетрії загальної структури. Але парадні сходи не стали розпланувальним центром, як у палацах барокової доби.

Три симетричні за композицією головні фасади вирішені в єдиному стилістичному ключі з застосуванням форм бароко, їхню архітектуру визначає чіткість вертикальних і горизонтальних розчленувань, підкреслених подвійними пілястрами коринфського ордера, лопатками, карнизами та міжповерховими гуртами. Головним є ринковий фасад, поділений вертикальним членуванням на дві рівновеликі тривіконні частини. Відділений карнизним гуртом, нижній ярус має по краях великі портали входів з коробови-ми перемичками, які підкреслюються ажурними металевими балконами на рівні 2-го поверху. Решта віконних та дверних прорізів має прямокутну форму і прості рамкові облямування з “вушками”. Міжвіконні площини 2-го і 3-го поверхів збагачено плоскими лопатками та фігурними фільонками. Легкість і парадність загального вигляду досягнуті застосуванням мальовничого аттика, до якого входять овальні люкарни та скульптурний алегоричний декор, виконаний скульптором С.Кодецьким за проектом С.Фесінгера. Тим же майстрам належить вирішення пластичного за формами наріжника будівлі, прикрашеного скульптурною військовою арматурою, вазоном і орнаментом.

Палац Любомирських є найдосконалішим взірцем львівської цивільної архітектури в стилі бароко.

Т.О.Трегубова

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 160 – 161.