2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Будинок Корнякта, або Королівська кам’яниця (пл.Ринок, 6) розміщується в центрі кварталу, що обмежує площу Ринок зі сходу. Складається він з головного будинку, тильного корпусу, зверненого до вул.І.Федорова, та невеликого бічного флігеля біля північного межового муру. Спорудження будинку палацового типу на місці кам’яниць Мельхіора Хаза та Андрія із Самбора відбулося 1580 р., коли багатий грецький купець Костянтин Корнякт, один із фундаторів ансамблю Успенської церкви, дістав шляхетство. Залишки межового муру, гогичні портали й склепіння від попередніх кам’яниць збереглися на рівні підвалу та 1-го поверху.
Будівничими палацу вважаються відомі львівські архітектори доби Ренесансу П.Барбон і П.Римлянин. У 1623 р. будинок придбав орден кармелітів, а 1640 р. – воєвода Якуб Собеський, батько польського короля Яна III Собеського. У 1678 р. на замовлення короля фасад було перероблено й прикрашено постатями лицарів на аттику та новим вхідним порталом. У 1686 р. у тронному залі на 2-му поверсі ратифіковано “Вічний мир” між Річчю Посполитою та Московською державою, за яким Правобережна Україна без погодження з гетьманським урядом була повернута Польщі.
Значні перебудови зроблені з 1793 р-до початку XIX ст. під керівництвом архітектора Ф.Баумана. Зокрема, влаштовано балкон, перероблено дах і сходову клітку, переоздоблено парадні приміщення 2-го поверху. У 1908 р. будинок придбав магістрат з метою відкриття у ньому Історичного музею міста Львова (діяв з 1909 р.). У 1910-1912 рр. здійснено капітальну реставрацію, у 1930-х роках архітектор Л.Гюркович у дворі будинку відновив триярусну ренесансну аркаду-лоджію, закриту до того часу флігелями початку ХІХ ст. З 1940 р. тут міститься історичний музей.
Мурований триповерховий будинок стоїть на глибоких підвалах з бочарними склепіннями. Приміщення 1-го поверху та надвірних галерей перекриті хрещатими й зірчастими склепіннями, стелі інших кімнат – плоскі. Розпланування головного будинку з боку площі – трипрогонове в ширину та дво-трирядне в глибину. Тильний корпус з боку вул.І.Федорова має склепінчастий проїзд у подвір’я.
Як і в більшості львівських кам’яниць, у будинку Корнякта поєднуються різні будівельні періоди й архітектурні стилі. Стрілчастий дверний проріз та залишки передпоріжжя в підвалі, стрілчасті хрещаті склепіння у лівому від сіней залі 1-го поверху походять з доби готики. Основний масив споруди склався в період Ренесансу. Гармонійний за пропорціями шесгивіконний ринковий фасад оздоблено скульптурою, плоским рустом і трикутними надвіконними сандриками. Портал входу (XVII ст.) складається з двох коринфських колон на п’єдесталах з левиними масками. Капітелі колон увінчані маскаронами вусатих чоловіків, об’єднаними гірляндами з плодами. Більш ранній портал з часів К.Корнякта з вирізьбленою на замковому камені датою “1580” зараз знаходиться на скромнішому за архітектурою тильному фасаді на вул.І.Федорова. Оригінальним елементом, що з’явився під час перетворення будинку на резиденцію Яна III Собеського, є високий аттик з гребінцем, що складається з фігур короля та почту озброєних лицарів, об’єднаних між собою вигнутими у вигляді волют дельфінами. Вірогідно, тоді ж у дворі будинку було створено ренесансну галерею-лоджію, що нагадує лоджію в Краківському королівському замку на Вавелі.
Стиль класицизму репрезентують ажурна огорожа балкона на головному фасаді, витончена ліпнина в оздобленні сходової клітки та так звані “королівські покої” на 2-му поверсі.
Незважаючи на різночасові нашарування, будинок є видатною пам’яткою житлового будівництва доби Ренесансу.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 159 – 160.