Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Костел

Є композиційним і змістовим центром ансамблю. Першим його будівничим, що заклав фундаменти, був монах-бернардинець Б.Авелідес. Від 1600 р. роботами керував П.Римлянин, від 1613 р. – А.Прихильний. Костел задумано як базилікальний з видовженою гранчастою апсидою храм, оздоблений ззовні в ренесансному стилі пілястрами тосканського ордера, притаманного творчості П.Римлянина. 1609 р. виникла незгода поміж архітектором і замовниками, яким виведений фасад здавався занизьким. Відтак до робіт було залучено керовану А.Бемером бригаду майстрів із Вроцлава, які в стилі північного маньєризму звели декоровані скульптурою шпилі західного й східного фасадів, а також збудували високу вежу-дзвіницю у північно-східному куті між навою та апсидою. Гранчаста вежа з шоломоподібною банею та ліхтариком і декоративне оздоблення фасадів пластично збагатили споруду, але позбавили її стильової єдності. Поєднання статично врівноваженого низу, ритмічно розчленованого пілястрами, що несуть тригліфний фриз, з пластично активними формами шпилів, вибагливий силует яких підкреслюється скульптурними фігурами, надає архітектурі костелу неповторної самобутності. Круглі вікна-розетки є характерними для північного маньєризму ремінісценціями готики.

Монументально-декоративний скульптурний ансамбль головного триярусного фасаду складається з фігур бернардинських монахів, встановлених над шпилями у вигляді своєрідних пінаклів, підпорядкованої декоративно-маньєристичній формі завершення скульптури Христа, фігур Мадонни, св. Петра і св. Андрія у нішах-екседрах 2-го ярусу.

Середньовічний за базилікальною схемою побудови інтер’єр костелу має ренесансний характер завдяки застосуванню аркад і пілястр коринфського ордера, що відділяють перекриті хрещатим склепінням низькі бічні нави, та застосуванню у центральній наві широкого (до 8 м), урочисто розгорнутого в глибину коробового склепіння з люнетами, поверхню якого було декоровано опоковими касетонами (збиті у 30-ті роки XVIII ст.). Первісне оздоблення інтер’єру здійснено у 1618 – 1630 рр. Від того часу збереглася його структура, горельєфи святих і пророків над п’ятами арок у головній наві, виготовлена з червоного мармуру скульптура Яна Блаженного з Дуклі роботи Войцеха Зичливого. 1677 роком датується вміщений на північній стіні сюжет “Апофеоз св. Яна з Дуклі”, на якому зображено тогочасний Львів із середньовічними мурами й баштами. У вівтарі знаходиться виконана краківським живописцем Ф.Лексицьким копія твору П.Рубенса “Розп’яття Христа”. Витворами ковальського мистецтва XVII ст. є передвівтарна огорожа та балюстрада хорів над входом роботи слюсаря Фелікса із Санча, а також ковані двері головного входу. За вівтарем, де засідав монастирський капітул, влаштовано унікальні дерев’яні лави, зроблені в 1640-х роках майстром Павлом з Бидгощі. Їхня поверхня рясно вкрита різноманітним різьбленням, що зображує янгольські та чернечі голови на консолях, герми, птахів, дельфінів, драконів та різноманітні рослинні мотиви. Наприкінці XIX – на початку XX ст. їх замінено копіями, виконаними А.Рарогевичем та його помічниками Фереком із Закопаного й Т.Дикасом (фрагмент оригінальних лав зберігається у Львівському музеї етнографії та художнього промислу).

Більша частина пишного опорядження інтер’єру створена у 18 ст. Згідно з естетичними ідеалами бароко, стіни та склепіння костелу вкрилися ілюзіоністськими малюваннями, створеними бернардинським монахом-живописцем Б.Мазуркевячем, вихованцем Болонської академії мистецтв, учнем італійського художника Д.К.Педеретгі. Йому допомагали місцеві маляри Р.Бортницький, П.Волянський, Й.Сорочинський. Ця новація значно змінює вигляд інтер’єру, збагачуючи його ілюзорними арками, колонами, облямуваннями порталів. Основну увагу звернено на плафон, простір якого значно поглиблено засобами малярства. Замість склепіння перед глядачем виникло небо, заповнене темними хмарами з постатями Бога-отця, святих та голуба – символу Святого Духа. П’ятнадцять барокових визолочених вівтарів, виконаних у традиціях південнонімецького мистецтва з експресивними скульптурними фігурами, виготовлено в 30-40-і роки XVIII ст. сницарями Т.Гуддером та К.Кутшенрайтером.

Здійснювані в ХІХ-ХХ ст. реставраційні роботи не вплинули на архітектуру костелу, що за збереженістю внутрішнього оздоблення належить до найбагатших серед львівських сакральних споруд.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 138 – 139.