Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1925 р. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України

Церква села Сихів біля Львова пол. XVII ст.

(чис. 17-23).

Недалеко від Львова, на другій стації желізниці Львів-Ходорів, заховалася мініятурна деревяна церква з половини XVII ст. Тепер навколо церкви порожно і пусто: сусідні хати і приходство цілком зруйновані підчас війни в р. р. 1918 і 1919, нема навіть огорожі, – лише могутні смереки вже скоро три стодотя стоять на сторожі і ховають під своєю тіию прекрасну маленьку будову – найстаршу деревяну церкву в околицях Львова. Цікава ся будова не тільки як первісний і найпростійший тип однобанноі украінскоі церкви зі стіжковим чотирескатним накритям, але й тим що вона побудована разом з дзвіницею, явище дуже рідке в уіф. архитектурі, одначе не противне загальній ідеї укр. церковного стилю.

Ціла будова дуже добре збереглася. Матеріял будови переважно смерека у формі чпівкругляків зложених у зруб. Пізнійші реставрації залишили в загальних рисах основні форми старі, навіть накритя гонтою, що так гармонізує з цілою будовою. Жорстока бляха, якою побито чимало наших старих деревяних будов, тут не давить собою цілої будови і не сушить загальних артистичних ліній накритя.

Основний план церкви – витягнутий прямокутник (4,58 м: 6,08) з середною банною частиною (4,58: 3,56), дзвіницею над жіночником і вівтарем (по 3,04: 3,67) – рис. 18. Навколо йде опасачє з піддашам, яке звязує цілу будову загальним чотирикутником (план. рис. 19).

Основа середноі частини церкви – прямокутник накритий чотирискатною стіжковою банею з квадратовим підбанником (барабаном) і таким же чотирискатним більш похилим дашком, що кінчається досить високим шпилем з коротким хрестом. – Передня частина будови – жіночник в плані є продовженям бокових – південної і північної стін середньої частини і уявляє собою також витягнутий прямокутник, який в першому поверсі переходить двома бічними скатами – дашками у квадрат, стіни котрого перекрито дахом, що звязуються загальною формою з дахом бані (рис. 20 і 22). Ся передня частина будови двоповерха; в низу бабинець злучено з середньою банною частиною церкви при помочі арки з різбленими колонками (рис. 19 і 23); у верхній частині є дзвіниця.

Перед 50-ти роками добудовано ще сіни і накрито дахом, який цілковито закриває передній причілок і таким чином нівечить цілу будову. Тодіж положено дубові підвалини під усею церквою. По слідам переднього причілку, що опинився в середині прибудованих сіний можна було зпроєктувати первісний вигляд церкви з західного причілку (див. рис. 20).

Дзвіниця в Сихівскій церкві, хоч і побудована разом з церквою, є нищою від головної бані церкви, а зєднана із загальними масами цілоі будови – вона, захована серед тих мас, вплітається у загальну гаму ліній і форм будови.

Злука ся вийшла мабуть з причини чисто матеріяльноі натури, з огляду на маленький розмір церкви (загальні розміри: 9,28 м: 4,58 м.). Не є виключене, що в даному разі був також вплив західного католицкого будівництва. А що дзвіниця не була прибудована пізніще про се свідчить видовжена форма жіночника, що є довший за вівтарну часть; звичайнож буває форма бабинця і вівтарної частини в однобанних укр. церквах з трехкамерним плавом однакова, але тут жіночник є продовженям середньої частини і в плані дуже витягнутий прямокутник. Очивидно, будівничий, маючи на увазі дзвіницю в 1-му поверсі, навмисне робить бабинець меншим од вівтаря, щоби передня частина не стала занадто тяжкою і не переважала над усею композицією. Звужена в 1-му поверсі дзвіниці надає рівновагу вівтарю і передній частині будови. Дзвіниця є так звязана загальними рисами з усею будовою, особливо в даху, що се могло статися в наслідок заздалегідь уложеного і ясно обдуманого первісного плану. Рівнож матеріял і спосіб будови дзвіниці промовляють за її первісність (риє. 2.1).

Цікаво, що за памяти місцевих старожилів сею дзвіницею в церкві ніколи не користувалися. І тепер є коло церкви осібне піддаша з дзвонами, де дзвонять. Отже звичаї що до окремої дзвіниці і тут перемогли!

Особливою рисою будови є надзвичайно великий нахил усіх повнених площ. Явище помітне взагалі у всіх украінских стародавніх деревяних і камяних церковних будовах, а навіть в сільских хатах. Безумовно, що сей нахил стін до середини, крім чисто-конструктивного призначеня – більша тривкість будови, має також естетйчно-мистецке значіня, основане на оптичному обмані, чим користувалися в класичній грецкій і римскій архитектурі, звужаючи в горі колони. В укр. деревяному будівництві через нахиленя стін до середини зменшують напір і перегруженя верхньої маси на низчу, та надають повненій лінії більшу довжину, особливо бань, вісімок. До того ще й сама конструкція укр. церков з постійним переходом од ширших квадратів чи вісімок до вузчих також дає ілюзійне підвищеня укр. церкви [В. Щербаківський знайшов навіть математичну формулу сього ілюзійного підвищеня: „Ілюзійне підвищеня внутрішньо! високости укр, церков”. Записки Укр. Науков. Тов. у Киівї, кн. XIII, Киів, 1914].

В богатьох церквах Вел. України, особливо на Полтавщині, Київщині і Поділю оптичний обман з нахиленям площ ще побільшується тим, що стіни зовні обшальовують повнено (гл. церкву в с. Кошелеві рис. 24). Таким чином дошка поставлена сторцом, та ще з нахилом до середини, справляє вражіня більшої довжини, а вся стінка значної висоти. Через сей перспективно-оптичний обман навіть дуже досвідне око архитекта николи не може вгадати дійсної висоти будови, а на фотографії така церква, як що не має біля неі для порівнаня дерева або людини чи иншого мірила, виходить непомірне високою. – Сей закон звужености згодом стали занехувати. Через те церкви, побудовані в останні десятилітя – хоч ніби то в стилю і по зразкам стародавніх церков, але без захованого закону звужености – виказують огидну дісгармонію верхніх і нижніх частин будови, а через той же оптичний обман видається, що стіни падають на глядача, особливо тоді, коли квадратовий план бані переходить у вісімку. – В сихівскій церкві звуженість усіх повнених площ є не тільки в стінках, підбаннику, але навіть в передньому причілкови – в дверях (в низу двері розміру 1,12 м., в горі 1,02 м.). Явище не випадкове. Мистець-будівничий, маючи дуже вузеньку стінку фасаду, де мали бути двері, знав, що при звужености стінки фасаду треба також звузити бокові повнені лінії дверий, щоби лінії рогу стінки і дверий були рівнобіжні (див. рис. 25: двері).

Подібні стіжкові 4-бічні накритя зустрічаємо в найстарших церквах Галичини, однак з більше розвиненими переходами, дашками навіть у кілька спадівярусів. З неістнуючих вже церков можна вказати на церкву в Крехівскому монастирю поч. XVII в., зарисовану на деревориті 1699 р. [В. Січинский Архитектура Крехівского монастиря по деревориту 1699 р. Львів, 1923, ст. 21. і Архитектура в стародруках, 1925 р.]; також на Знесіню коло Львова з 1605 р. [Wolfskron, Miłłheilungen der Centr.-Com, 1§58, Nr. 4, ст. 90- 91; y Janysza: Cerkwie drewniane w okolicach Lwowa, Wersz. 1912, tabl. l (знимка)] але з більш плескатими двома банями. З істнуючих церков тогож типу гл. рисунки Лушпинського в с. Кульчицях (XXXIX), Підвисоке (VIII), с.Кавчий Кут (2-банна з маківками – XIX), с. Торки 1661 р. (ІХ), Данильче (V) і ин. Сей тип перекрити з богатьома ярусами і дашками з однобанноі і двобанноі переходить в трехбанну нпр. с. Топільниця церк. св. Параскевії.

Джерело: Січинський В. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України XVI – XIX ст. – Льв.: 1925 р., с. 36 – 39.