Церква св.Миколи

Розмір зображення: 800:798 піксел

Згадка: [Гульдман В.К. Справочная книжка Подольской губернии. – Каменец-Подольский: тип.губ.правления, 1888 г., с. 479]. Собор св.Миколи збудований у 1754 р. – тетраконховий. У 1885 р. прибудовано притвор і 2 приділи. Новий іконостас 1874 р. Напис над головним входом: “Во славу святія единосущънія животворящія Трцит Оца и Сна и стго Дха созъданъ храмъ С. Х. Николая за старанямъ во первыхъ Р. Б. Лукаша Грека бурмистра Димитрія осацкаго Гродена Стояна Іона Дмитрія Тодора Василія Григораша Танасия Симеона и бтва [братства] р. Б. АΨНД” [1754 р.]. Окремо збудована кам’яна 2-ярусна дзвіниця – перероблена у 1865 р. з міської каланчі. На 2-у поверсі у 1873 р. влаштовано церкву св.Михаїла; іконостас для неї куплено у с.Юрківці Могилівського повіту. Шанована ікона св.Миколи. Парафія – у центрі міста [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 682 – 689].

Церква св.Миколи 1757 р. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 12].

Миколаївська церква 1757 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Миколаївський собор 1754 р. (пл.Червона, 4) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

В 1930 р. церква, дзвіниця і 2 церковних будинки рішенням ВУЦВК були передані округовому музею [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К.: 1995 р., т. 2, с. 91].

Влітку 1931 р. за розпорядженням Могилів-Подільської міськради місцевий комунгосп розпочав руйнування пам’ятки 17 ст. – дзвіниці Миколаївської церкви. Директор Могилів-Подільського окрмузею О.Іванов, на протести якого міськрада просто не звертала уваги, звернувся за допомогою до Київської крайової інспектури, УКОПК та НКО УСРР. Однак і їх втручання не допомогло. Нищення пам’ятки було припинено лише після того, як 8 червня 1931 р. секретар ВУЦВК і одночасно голова УКОПК М. Василенко надіслав до Могилів-Подільського райвиконкому та міськради телеграму з відповідними вказівками.

10 червня 1931 р. дзвіницю оглянула комісія Могилів-Подільського райвиконкому. Виявилось, що на той час були зруйновані лише прибудови до дзвіниці. Сама ж пам’ятка не постраждала. При цьому члени комісії погодилися з пропозицією О.Іванова зберегти її як цінний зразок культової архітектури. Однак, того ж дня райвиконком дав згоду міськраді порушити перед секретаріатом ВУЦВК нове клопотання про знесення дзвіниці. В зв’язку з цим в листі до НКО УСРР від 13 червня 1931 р. О.Іванов просив допомогти у боротьбі за пам’ятку з місцевою адміністрацією, яка не збиралася «рахуватися ні з висновками місцевої комісії, ні з постановами центральної влади».

Саме з цією метою 26 червня 1931 р. до Могилів-Подільського виїздив Київський крайовий інспектор Я.Струхманчук. Та й він зміг лише на певний час відстрочити загибель дзвіниці [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К.: 1995 р., т. 2, с. 98].

До речі, Ю.Сіцінський називає його п’ятиверхим [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 51 – 52].

Могилів-Подільський. Церква Миколи: орієнтація вівтаря 45°, до вулиці десь С3. Спостереження М.І.Жарких, 8 липня 1996 р.

Довідка на сайті