2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Замок
Збудований на вигідному стратегічному місці – на вершині вкритої лісом гори, яка підноситься над долиною р. Уж, – комплекс замкових споруд сформувався в три етапи.
До першого етапу (кінець XIII – початок XIV ст.) належить ядро замку – замкнена споруда, що в плані наближається до овалу, від якого відтято західну частину. Зовнішні розміри замку – близько 26:58 м. Приміщення розташовані по периметру вузького внутрішнього подвір’я (12:38 м), у північній частині якого містилась криниця. Над одним із приміщень у південно-східній частині замку височить квадратна в плані чотириярусна башта-донжон. Додатковий захист створював рів, частково вирубаний у скелі, та земляний вал.
До другого періоду (кінець XIV – початок XV ст.) належить спорудження на гребені земляного валу кам’яного оборонного муру та чотирьох невеликих башт, розрахованих на фланговий обстріл рову та валу. Три з них – підковоподібні в плані, одна – трикутна. Характерним є застосування в цих баштах бійниць різних типів: одні з них розраховані на луки та самостріли, інші – на легку вогнепальну зброю. Перші мають вигляд щілин розмірами 15:100 та 16:115 см, в інших вогневі отвори розміщені приблизно посередині товщини муру і мають вигляд прямокутників розмірами 40:60 та 50:65 см, перекритих горизонтальним кам’яним блоком.
Дальший розвиток тактики флангового захисту втілено в спорудах третього етапу формування замку (кінець XV – початок XVI ст.). У цей час на давній дорозі до замку, на значній відстані від основного ядра збудовано шестикутну в плані південну в’їзну башту. Разом з довгим і вузьким критим проїздом, що вів до замку, вона утворювала своєрідний барбакан. Ключоподібні бійниці в’їзної башти та проїзду, пристосовані до вогнепальної зброї, цілком забезпечували захист рову, валу та значної території навколо замку. Дослідженнями виявлено, що в’їзд було влаштовано на 2-му ярусі в’їзної башти. До нього вів довгий дерев’яний міст на високих кам’яних стовпах. Перед брамою башти міст мав звідну ланку.
До третього періоду належать також перебудова овальної частини первісного ядра, спорудження верхніх ярусів у баштах другого періоду та мурування всередині давнього ядра.
Всі будівлі замку вимуровано з природного каменю місцевих порід на піщано-вапняному розчині. Ключоподібні бійниці третього етапу прорізано в кам’яних блоках.
Замок зруйновано в 1644 р., проте з 1879 р. руїни стали туристичним об’єктом. З 1968 р. тут провадяться реставраційні роботи. На спорудах замку можна простежити зміну принципів оборони у зв’язку з удосконаленням зброї та зміною військової тактики.
О.М.Годованюк
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 113 – 114.