Церква св.Миколи

Розмір зображення: 772:1000 піксел

Фото Б. Реріха 1909 р.

К северу [від Заручаївської церкви] находится Николаевская церковь, новая, недавно построенная на месте старой пришедшей в ветхость. От старой церкви осталась звонница, но и она грозит разрушением. Интересен крест на звоннице (фото № 16 и рисунок). В церкви интересен иконостас, имеющий иконы униатского типа (фото № 17). [Із записів Б. Реріха з експедиції 1909 р. ]

На схематичному плані центральної частини м. Овруча 1869 р. церкву позначено під назвою Святителя Миколи [Памятники русской старины в западных губерниях империи, издаваемые по Высочайшему повелению П. Н. Батюшковым. С.Пб., 1869. – Вып. 3, 4.]. Розташована вона на пагорбі. У 1913 р. згадується як парафіяльна, що в минулому була соборною; тоді у ній зберігалися стародавні ікони Пресв. Богородиці та Миколи Чудотворця, що були перенесені до неї із поруйнованої Василівської церкви в Овручі [Ратушный А. Полное собрание исторических сведений о всех бывших в древности и ныне существующих монастырях и примечательных церквях в России. – М., 1852. – С. 87.].

Відомий дослідник Федір Волков [справж. – Вовк Хв. К. – М. Г.] у 1910 р. описує церкву Святителя Миколи як “превосходный образец старинной деревянной архитектуры на Украине”. Посилаючись на світлини Городоцького Музею барона Ф. Штейнгеля, він зауважує: “Вся постройка отличается замечательной выдержанной, гармоничной и благородством форм, заставляющими жалеть о том варварстве, с которым, в стремлении стереть все местные особенности края, потребляются самые дорогие памятники старинного вполне самобытного искусства” [Волков Ф. К. Старинные деревянные церкви на Волыни. – С.Пб., 1910. – С. 7, 14-17, ил.]. Дерев’яна дзвіниця при церкві в цій монографії описана як існуюча, й репродукована в ній світлина тотожна до поданої тут. Заміну старої дерев’яної церкви новою і, певно, мурованою можна датувати кінцем XIX – початком XX ст. [Марія Гончаренко Коментар до світлин архітектурних об’єктів Волині з архіву Бориса Реріха (10.11.2019 р.) ]