1966 р. Історія українського мистецтва
Стародавній Переяслав був третім, після Києва та Чернігова, великим центром Середнього Придніпров’я (іл. 134). Це південний форпост руської землі, йому першому з цих міст доводилося зустрічати напади ворогів. Тут проходив великий шлях «з варяг у греки» на Причорномор’я, Візантію та балканські країни. Зв’язки з Півднем зумовили й деякі особливості переяславської архітектури.
Переяслав розташований неподалік від Дніпра, на злитті річок Альти і Трубежу. Давній дитинець, площею близько 12 гектарів, стояв на підвищеній місцевості, захищеній з обох боків річками. З третього, північного, боку площу близько 60 гектарів займав «окольний град». Дитинець у X столітті було оточено укріпленнями, про які згадувалося вище. Високі вали огороджували й «окольний град». Перед ними було викопано глибокий рів, який заливався водою. З трьох воріт дитинця – Кузнечних, Княжих та Єпіскопських (іл. 136) – вели шляхи на схід і північ, на південний захід – до Дніпра і на північний захід – до Києва. Переяславський дитинець був щільно забудований дерев’яними і кам’яними спорудами князівського, єпіскопського та боярських дворів. Поруч з єпіскопським двором стояв міський собор, від якого, як можна гадати, обіч княжого двору і далі – через «окольний град» до воріт, що вели на Київ, йшла головна магістраль міста.
Інтенсивна забудова Переяслава припадає на кінець XI – початок XII століття, на час князювання тут Всеволода Ярославовича і Володимира Мономаха. Великі будівельні роботи провадив у Переяславі у 80-х роках XI століття місцевий епіскоп Єфрем. Під 1089 роком літопис подає дуже цікаву розповідь про це будівництво:
«В се же лето священа бысть церкы святаго Михаила Переяславьская Ефремом, митрополитом тоя церкы, юже бе создалъ велику сущю,…и пристрои ю великою пристроею, украсив ю всякою красотою… Бе бо тогда многа зданья воздвиже: докончав церковь святаго Михаила, заложи церковь на воротех городных во имя святаго мученика Феодора, и посемь святаго Андрея у церкве от ворот и строенье баньное камено, сего же не бысть преже в Руси. И град бе заложил камен, от церкве святаго мученика Феодора, и украси город Переяславьский здании церковными и прочими зданьи» [Повесть временных лет, ч. 1. М. – Л., 1960, стор. 137].
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 181.