Поцілунок Іуди

Людмила Міляєва

7. «Поцілунок Іуди» (80: 61 см) – сюжет, який поставив досить важкі завдання перед майстром: треба було показати Іудину зраду, Петра, що замахнувся мечем, юрбу й воїнів. І все – на тій же маленькій площі. Нам не пощастило відновити повністю всі деталі клейма – цьому заважає згадувана вже дерев’яна «лисиця», що страхує стіну зруба і закриває живопис. Ллє те, що не заховано від очей, свідчить про сміливі творчі знахідки художника.

Задля того, аби створити паузи в насиченому діями сюжеті, він ділить композицію на три умовні частини. В центрі – Христос та Іуда, ліворуч – Петро з мечем і раб Малх, праворуч – юрба й воїни. Для того щоб дати більше простору, архітектурний фон майстер розміщує лише з одного боку, правого, а Петра, який замахнувся мечем і тримає поваленого раба, підняв так, що рожевий силует його постаті чітко читається на ясному блакитному тлі. Мабуть, рука із занесеним мечем, дуже енергійна й виразна, більше ілюструє сюжет легенди, ніж її мораль: «Все, взявши меч, мечем погибнут» (єв. від Матфея, гл. 26, 52), явно неактуальну своєю ідеєю непротивлення в роки національно-визвольної боротьби.

Чудово розв’язано ідейний центр композиції – Христос і Іуда, що його цілує. Щоб показати всю прірву падіння людини-зрадника, автор не шкодує сатиричних фарб. Звичайно, виходячи з власних настанов, майстер робить на першому плані постать Іуди набагато меншою від постаті Христа. Іуда й фізично нікчемний. Художник надзвичайно скрупульозно прорисовує його профіль, створюючи характерній), дещо комічний персонаж; кирпатий ніс, відвисла нижня щелепа, густі вуса, маленькі очі і низький лоб – не стільки індивідуальний образ, скільки втілення глупства ii недоумкуватості. Сатиричні типажі, безперечно, вдаються художникові. Вони живуть активним життям в його релігійному малярстві і мають багату шкалу образів, досягаючи іноді викриття соціальних вад.