В’їзд до Єрусалима

Людмила Міляєва

2. «В’їзд до Єрусалима» (76: 64 см). По центру клейма лежить вертикальна дошка, прибита під час ремонту (лисиця), яка скріплює зруб. Поза нею можна роздивитися лише фрагменти, але й вони свідчать, що композиція суттєво не порушує звичної схеми, яка в старому варіанті досить довго зберігалася в українському мистецтві. Майстер лише замінив архітектурою зображення гір в пейзажі. Варіюючи куліси попередньої сцени, він їх повторив, щоб зберегти єдність архітектурних планів, що створюють своєю білизною подібність до отинькованої стіни. Юрба, що йде за Христом, який сидить на осляті, складається з людей різного віку. Автор дуже старанно, як міг, різноманітив їх. Але, оскільки це були учні Христа – апостоли, він зберігав те, що робило їх схожими один на одного. З правого боку Христа зустрічає юрба городян, і тут, на цих кількох обличчях, можна побачити, як сміливо працював художник. Він мало звертав увагу на те, що у діда на першому плані надто велика рука. Його цікавив характерний тип довгобородого єврея, якого він, як і всіх городян Єрусалима, одягає в чорну кудлату шапку.

Треба зважити, що весь верхній ярус клейм знаходиться на висоті майже шести метрів, а розмір голови досягає десяти сантиметрів, і тому зробити обличчя виразним можна лише максимально узагальнивши його риси. Одного городянина художник ставить у профіль, ледь відкопилює йому верхню губу, показує його великий ніс і маленькі очі, в іншого, зображеного в три чверті, він викривлює в посмішці рот, робить ледь розкосі очі і прямий ніс, що надає обличчю розгубленого здивованого вигляду. Очі майстер малює надзвичайно просто – найчастіше двома чи однією чорною лінією прорисовує віко, робить два короткі півкола знизу і потім кладе сірувату тінь, ставлячи в середині зробленої очниці чорну або коричневу круглу зіницю з трикутним білком. Його не бентежить велика кількість чорного кольору: він не малює детально форму шапки, а заливає її чорним, від чого силует, розміщений високо від очей глядача, гарно читається.

Чорний колір у потелицькому мистецтві відіграє велику роль. Його полюбляють художники і, що знаменно, – це улюблений колір в українському народному мистецтві. Художники високої фахової культури не користувалися так щедро чорним кольором, як народні майстри, як селяни. У вишивках, при розмальовуванні хат, у килимах він був незамінний, завжди урочисто звучав у селянському костюмі. Чорний колір володіє великим декоративним потенціалом: він підсилює червоне, робить сліпучим біле. Потелицькі майстри ніколи не нехтують можливостями чорної фарби.

На тій частині зображення, яку видно, натовп у сцені був особливо багатолюдним. Зберігаючи притаманну всьому задуму площинність, художник направляє апостолів і юрбу назустріч одне одному так, що постаті першого плану розміщені паралельно до кайми, а голови за ними і тім’я голів – по діагоналі. Створюється враження, що вони виходять з арочного вирізу міської брами, порушується статика, з’являється рух. Слід гадати, що в сцені не було дерев, які завжди пожвавлюють цей сюжет [їх немає і її деяких пам’ятках кінця XVI ст.. напр., в дрогобицькій страсній іконі (пор. з гравюрами «Учительного євангелія», Київ, 1637, друк. Печерської лаври, -«Кольорової тріоді». Київ, 1631, друк. Печерської лаври)]. Прихильність майстра «Страстей» до архітектурного тла простежується у всіх композиціях. Він закоханий в архітектуру, ніде її не повторює; з невеликої кількості елементів він уміє створювати наймудро-ваніші споруди.

Верхній ярус клейм зберігся найгірше, і це утруднює спостереження над архітектурними кулісами. Фрагменти, що дійшли до нас, переконують в тому, що майстер суворо дотримувався ритму вертикалей (веж і бань), які супроводжують всі сюжети верхнього регістра «Страстей». Частина з них, як, наприклад, архітектура сюжету «Воскресіння Лазаря», незважаючи на мальовану колонку, що роз’єднує зображення, органічно зливається з наступною архітектурною спорудою сюжету «В’їзд до Єрусалима», завдяки чому створюється природний перехід від одної дії до другої. Така ж архітектурна вежка фланкує зліва наступний сюжет.