Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Троїцька церква (архіт.). Дерев’яна церква стоїть у центральній частині села на незначному підвищенні. Внаслідок зруйнування верхів утратила композиційну роль архітектурної домінанти.

Церкву Святої Трійці, яку ще називають храмом Калнишевського, збудовано у 1773 на кошти уродженця с. Пустовійтівки, останнього кошового Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського (1690 – 1803).

У справах Запорозької Січі в ЦДІА України в Києві зберігаються матеріали про початок будівництва храму де, зокрема, вказано: «5 серпня 1772 року титарі сторгували 130 дубів для Пустовійтівської церкви». Інший документ свідчить: «Війська запорозького низового пан кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський у селі відомства протопопії роменської Пустовійтівці, в якому він, пан кошовий, народився, від свого кошту власного знову дерев’яну в ім’я Пресвятої Трійці церкву на місці вольному збудували».

Церква була тридільна, триверха, з двозаломними верхами. Первісно вона була вкрита гонтом, а в 1818 бані вкрили залізом, перед трьома входами прибудували притвори, а обабіч вівтаря – ризницю й паламарню. При цьому дещо переробили бабинець. Церкву ремонтували в 1887.

У 1901 пам’ятку досліджував видатний український вчений М.Макаренко (1877 – 1938). Тоді ж він опублікував статтю «На родине последнего гетмана запорожского П. И. Калнышевского», завдяки якій Троїцька церква у Пустовійтівці та Покровська церква у Ромнах, що теж була збудована на кошти кошового, стали відомими широкій науковій громадськості як видатні пам’ятки архітектури доби «українського відродження» (термін М.Макаренка).

У 1929 будівлю досліджував С.Таранушенко, котрий залишив детальний її опис та п’ять фотографій. Архітектурно-мистецтвознавчу характеристику храму дано в його монографії «Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України».

Цей храм був одним із найбільших шедеврів, створених українським народом у галузі архітектури. На думку С. Таранушенка

«церкву будував один з кращих майстрів того часу […]. Будівля висока, одна з найбільш імпозантних і величавих на Лівобережжі. Могутні форми її не позбавлені граціозності, але не м’якої, розманіженої, а мужньої […]. З різних точок силует будівлі сприймається іншим і щоразу ефектним; та найбільш вражає акорд, який створює контур верхів, коли розглядати їх з півдня чи півночі […]. Інтер’єр залитий світлом. Увесь об’єм будови розкривається гранично чітко і ясно».

Вивершували храм бані з ковнірами та перехватами, глухі ліхтарики та грушовидної форми маківки з визолоченими кованими хрестами.

1929 церкву закрили, розібравши наполовину. Там був клуб, потім магазин, склад, пункт прийому склотари, зрештою – пустка. Довгий час залишки храму нагадували старий напіврозвалений сарай, хоча після дослідів 1929 С. Таранушенко підкреслював, що тоді технічний стан збереження будівлі був бездоганним.

Зараз церква має хрещату багатодільну структуру, центром якої є витягнутий по осі північ-південь восьмерик, до якого прилягають гранчастий вівтар та прямокутні в плані рамена, причому західне – дуже видовжене. Церква складена з дубового бруса на цегляному підмурку. Всі рамена накриті щипцевими дахами з трикутними фронтонами на фасадах. Стіни зовні ошальовані вертикально з нащільниками.

Як пам’ятка архітектури Троїцька церква вважалася повністю втраченою, але у 1987 її рештки віднайшов й ідентифікував архітектор В.Вечерський. Пам’ятку відтворено за проектами, розробленими протягом 1991 – 2001, послідовно, Львівським інститутом «Укрзахідпроектреставрація», інститутом «Гражданпроектреставрація» (м. Суми), а також архітектурним факультетом Полтавського технічного університету будівництва та архітектури.

Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 229, оп. 1, спр. 231, арк. 12; Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України / В. В. Вечерський. – К., 2002. – С. 332-334; Вечерський В. В. Чи бути храму Калнишевського на Хортиці? / В. В. Вечерський // Пам’ятки України. – 1989. – № 3. – С. 27; Вечерський В. В. Зруйновані храми Сумщини: Церква Святої Трійці. Село Пустовйтівка / В. В. Вечерський, В. Б. Звагельський. – Суми, 1991; Макаренко Н. На родине последнего гетмана Запорожского П. Ив. Калнышевского / Н. Макаренко // Искусство и художественная промышленность. – 1901. – Май. – № 8 (32). – С. 253-257; Макаренко Н. Памятники украинского искусства XVIII века: Отдельный оттиск из журнала «Зодчий» за 1908 г. / Н. Макаренко. – СПб., 1908. – 9 с.; Таранушенко С. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України / С. Таранушенко. – К.: Будівельник, 1976. – С. 240-242.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1098.