Житловий будинок (К.Маркса, 39)
Віктор Мойсеєнко
Житловий будинок, 1927 – 28 (архіт). Вул. К.Маркса, 39.
Будинок зведений у 1927 – 28 рр. (дата на фасаді) за індивідуальним проектом невідомого автора. Суттєвій перебудові не підлягав, первісно відкрите цегляне мурування фасадів у 1970-х рр. покрито фарбою. Використовується за прямим призначенням.
Міститься в центрі міста, на його головній магістралі. Займає рівну ділянку в периметральній забудові кварталу, розташований на червоній лінії.. З боку вулиці прикритий густою посадкою. При будинку – невелике подвір’я з господарчими будівлями і зеленню.
Будівля триповерхова, в плані являє собою прямокутник протяжністю 46, 6 м. Система його розпланування – секційна, усі три секції рядові з двома квартирами на поверсі.
Усього в будинку 18 однотипних квартир. У кожній є передпокій, три кімнати (біля 10, 17 та 21 кв. м.), кухня, туалет. Суттєвими елементами в структурі квартир є вмонтовані шафи. Вони розташовані між стовпами на місці традиційної внутрішньої повздовжньої стіни.
Стіни будівлі – цегляні без зовнішнього тинькування, перегородки, перекриття та крокви – дерев’яні. Конструктивна схема прийнята двопрогінна з використанням двох повздовжніх несучих стін та внутрішніх стовпів при глибині корпусу 12 м.
У зовнішньому вигляді будівлі помітне прагнення автора по-новому вирішити естетичне завдання, поєднавши при цьому деякі принципи конструктивізму і модерну. З відкритим охайним муруванням стін із червоної цегли (до пофарбування фасадів) чудово поєднувались світло-сірі тиньковані поверхні рельєфних деталей. Невеликі фронтони вінчання мають скошені вікна, між якими розміщені ліпні емблеми. Вони містять у своїй композиції серп і молот, зірку та рік зведення будинку.
Цінний в історико-архітектурному відношенні як один з перших багатоквартирних будинків, побудованих у Шостці після Жовтневої революції, приклад оригінального типологічного і естетичного рішення в архітектурі масового житла.
[Літератури не виявлено.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1288 – 1289.