VIII. „Три криниці гайдамацькі”
Колись, рік на 15 тому, ми з Фором та з Оникієм Кириченком, та Гуголькою – були у Ведмедівцї на ярмарку. А там якийсь чоловік – знать здалека – побачив нас тай питає:
– Звідкіля ви?
– З Суботова, – кажем.
– А які то в вас три криниці є? Чи далеко, чи близько одна од одної?
– Є, – кажем, – і близько вони, покупі собі.
Се, звісно, річ зайшла про ті криниці, що на Довгалівцї, під Ярошівським (Покіщуковим) та Бражниковим садом, як іти Бражниковою вулицею.
– А не знаєте-ж, – питає це нас той чоловік, – який там хундамент під якою? Скажіть, то я скажу, під якою поклажа велика є, бо я знаю, що одна криниця з цеглового хундаменту, друга з чавунного, а третя з залізного. От якби знать, під котрою який хундамент, то й яб угадав, під котрою кладь узять.
Видко, плани мав та описані усякі.
– Не знаєм за це нічого, кажем йому на це, – бо й ті, шо близко їх живуть, не знають, бо скіко не зливають воду, як чистять, то все вода бє, а подивить ся, то дно піскове з камінцями усякими.
– Ну то й годї ж і шукать кладї, – сказав і попрощав ся з нами. А воно то й по планах не все по правді виказано, бо то не під нею кладь, то тіко прикмета така, а десь на обіч треба дошуковатись, як на мою думку. Умер уже й той, шо й бито його було за поклажу коло трех криниць. Козаки, за гайдамацтва, було, памятного дають молодим хлопцям, щоб не забули, де поклажу показать своїм людям, як виростуть. Та й він хвалив ся, що знає, що бито, і знає, що бито за поклажу, а де вона, не вкмітував горазд тодї й забув. Призвуть, було, якого гуляку хлопця, натіпають і скажуть: „оце тобі памятне”, щоб не забув, де бито тебе, бо тут є отето й отето. Либонь, тут і ножі гайдамаки ховали, як колись святили під Коліївщину. Та за панщину все позабувалось. І я її літ до десятка робив. Управитель з Одамівки, верстов за десятків до трех звідси, по воду все посилав. Видко, що вода добра була і є у їх. Ринва так здавна і є коло криниць. Річка собі низче тече, а в криницях вода з гори набіраєть ся і у їх вода висче богато од річки і не така на смак, як у річцї, краща. Щоб за Хмеля ще були сї криниці, не повинно, бо все чутка йде, що вони настали за Коліївщини. Воно й кладь є, та простий не візьме, а такий, як гайдамака або хоч з їх роду. Такий візьме, такому дадуть ся узятись, а простому ні, дарма що ото багато є тепер митців копатись коло криниць, намножилось їх.
Проказав Омелько Топчій-Трегуб, літ 70.