1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Церква-твердиня в Сутківцях. 1476 р. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 276.
Як ми вже знаємо, історичні умови спонукали пристосовувати до оборони навіть культові споруди. Покровська церква в Сутківцях саме й є класичним і високохудожнім зразком храму оборонного типу. Вона в плані хрещата, з середнім квадратним нефом, до якого примикають чотири напівкруглі приміщення. Будівля двоповерхова, хрещата. Склепіння в середній частині спирається на чотири арки, що з’єднують її з бічними, та один стовп у центрі, подібно до того, як в одностовпових палатах у давньоруській або готичній архітектурі. Бічні приміщення перекриті готичними зірчастими склепіннями. Хід на другий ярус розташований у товщі стіни західної камери.
Піднявшись на другий поверх, ми побачимо, що він мав лише плоскі дерев’яні стелі. По всьому периметру будівлі розташовані бійниці, а на рогах центрального – ще й маленькі башти. В завершенні проходить пояс машикулів – особливих бійниць з отворами вниз, для обстрілу підошви стіни. На півкруглій площині західного фасаду є прямокутний виступ-машикуль для захисту входу в храм. Раніше вважали, що нижній поверх, де містилась церква, освітлений маленькими, високо розташованими вікнами, не мав бійниць і не був пристосований до оборони. Але нам вдалося виявити замуровані бійниці й в першому ярусі. Отже, церква мала оборонні пристосування не тільки у верхній, а й у нижній частині.
В українській архітектурі важко знайти іншу споруду, де б мистецькими засобами досягалося таке враження монументальності й неприступності в невеликій споруді. Нагадаємо, що центральний неф має розміри всього 8: 8 метрів у середині, отже, не набагато перевищує розміри середнього нефа звичайних українських дерев’яних церков. Майстер добивається цього пропорціональним членуванням масиву будівлі по горизонталі піввалом, який поділяє невисокий цоколь на перший і другий поверхи, а в завершенні дає виразний акцент поясом машикулів на енергійно вирубаних з каменю великих кронштейнах. Роги центрального прямокутного об’єму, затиснуті між могутніми напівциліндричними баштами, фіксують маленькі башти, що контрастом зорово збільшують масивність об’ємів храму і міць мурів. З цим поєднується, здавалося б, протилежна якість – мальовничість. Але це мальовничість не тендітної граціозної споруди, а велетня, бо сувора краса ґонтових наметових верхів викликає асоціації саме з богатирем у шоломі й латах.
Один і той же мистецький принцип, застосований в інших умовах і з іншим пропорціональним ладом, може давати протилежні результати. Горизонтальні членування та гра світла і тіней у барочних спорудах, при дуже розчленованих масах, при «багатоплановості» площин і архітектурних деталей полегшують будівлю, надають їй граціозності. В оборонних спорудах при слабо розчленованих або й зовсім нерозчленованих масах горизонтальні членування піввалом або гра світла і тіней на об’ємах та в маши-кулях, навпаки, ще більше підсилюють враження могутності й неприступності. Цей невеликий храм, висота якого до гребеня даху центрального приміщення ледве досягає 18 метрів, треба визнати одним з шедеврів української архітектури XV ст.
Збудували церкву шляхтичі Сутківські в 1476 р., а пізніше, в XVI ст., під час ремонту на другому поверсі вставили строгої форми ренесансні білокам’яні одвірки. Під пізнішою штукатуркою в інтер’єрі зберігаються первісні фрески. Привертають увагу також консольні капітелі готичної форми. Первісний ґонтовий дах красивого шатрового обрису та масивні східчасті готичні фронтони на центральному нефі були розібрані, і замість них збудовано на середньому приміщенні в псевдоруських формах фальшиву баню і на бічних – сухої негарної форми залізні дахи.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 277 – 283.