Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Головний корпус

Головний корпус палацової групи – двоповерховий, мурований, його розпочато будівництвом у 1781 р., закінчено в основному в 1782 р., а повністю – в 1785 р. У плані він має форму видовженого прямокутника з дворядним анфіладним розплануванням приміщень, центральне розташованим вестибюлем та характерними ще для періоду бароко парадними двійчастими сходами.

Перший поверх (нижчий), перекритий склепіннями, був призначений для житлових та, можливо, адміністративних приміщень, 2-й (вищий, з плоскими перекриттями) – містив праворуч від вестибюля репрезентативні залита салони, а ліворуч – житлові приміщення й обідній зал, стеля якого спиралася на чотири колони, поставлені посередині в квадрат.

Функціональне використання 2-го поверху якреп-резентативного притаманне ранньому класицизму і є ремінісценцією бароко.

Фасади будівлі виконані у великому, на два поверхи, іонічному ордері. Домінантою головного фасаду є піднятий на кілька сходинок 10-колонний портик-лоджія з вбудованим на 2-му поверсі балконом. Відсутність над портиком традиційного трикутного фронтону зорово подовжує фасад, підсилюючи його монументальність.

Центральний портик паркового фасаду має лише чотири колони, завершені трикутним фронтоном, тимпан якого був прикрашений ліпниною у вигляді гірлянд.

Площини стін розчленовано пілястрами з оригінальними пдастично трактованими волютами іонічних капітелей. Волюти значно відхилені від площин капітелей, чого майже немає в нашій архітектурі. Між пілястрами розташовано вертикально видовжені вікна, нижчі у 1-му та вищі у 2-му поверхах з широким плоским обрамленням.

Фасади будівлі завершує гладкий, гарних пропорцій карниз. Будівля має чотирисхилий дах, первісно укритий міддю.

Внутрішнє оздоблення інтер’єрів повністю втрачено. Згідно з дуже уривчастими відомостями, до головного корпусу вели троє масивних різьблених дверей, середні з яких зверху були прикрашені гербом Потоцьких. Уздовж мармурових сходів вестибюля розміщувалися порцелянові китайські вази з букетами квітів, а на стінах верхнього ярусу вестибюля – 13 родинних портретів на повен зріст. Зали, салони й житлові приміщення були декоровані стюком, стіни обтягнені дорогими тканинами й прикрашені величезними дзеркалами. Стелі мали ліпні плафони. В одній з кімнат розміщувався камін із рожевого мармуру – витвір старої школи італійських майсгрів, в іншій був карниз з чорного, білого та рожевого мармуру. Існувала Біла вітальня, стіни якої були викладені чудовим білим мармуром. Ще в передвоєнний час зберігалося оздоблення стін залу пілястрами коринфського ордера з різнокольорового мармуру.

Інтер’єри прикрашала велика кількість мармурових і бронзових бюстів та картин, розвішаних на стінах від стелі до підлоги. Кімнати були заповнені старовинними позолоченими меблями. Підлоги вкривали дорогоцінні килими. Художнім виконанням вражав паркет.

Будинок опалювався камінами та великими, розташованими внизу печами, гаряче повітря з яких проходило через низку каналів, схованих у товщі внутрішніх стін обох поверхів.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 82.