Лісохімічний завод
Степан Пеняк
Розмір зображення: 800:383 піксел
Великобичківський лісохімічний завод, 1868 (іст.). Вул. Промислова, у північно-західній частині селища.
Великобичківський лісохімічний завод – одне з найстаріших промислових підприємств Закарпаття. Побудований в 1868 «угорськошвейцарським акціонерним товариством по виробництву соди». Тоді це було найбільше промислове підприємство капіталістичного типу в 19 ст. у Мараморощині.
Стимулом для його побудови була наявність великої кількості недоторканих пралісів та Солотвинських солекопалень. 1880 акціонерне товариство «Клотільда» уклало договір з угорським урядом на 50 років безперервної експлуатації лісів, розташованих в околиці Кобилецької Поляни. Це був один з перших хімзаводів у колишній АвстроУгорщині. Його будівництво коштувало 1 млн. 200 тис. форинтів. Тут виробляли сірчану, соляну кислоту, глауберову сіль та ін. хімічну продукцію. 1875 його продукція становила 100 тис. форинтів, тут працювало 300 робітників, у 1900 – 574, а напередодні Першої світової війни – понад 1000 робітників з лісорубами включно.
Завод щорічно переробляв 180 тис. погонних метрів букової деревини, яка йшла на суху дестиляцію. З неї виготовляли оцтову кислоту, метиловий спирт, ацетон, деревне вугілля, а також октан вапняний, соляну кислоту, содовий октан, ацетат та ін.
У 1900 акціонерне товариство «Клотільда» мало основний капітал в 2,4 млн. форинтів. Напередодні Першої світової війни він збільшився до 5 млн. форинтів. Тоді підприємство входило до складу австро-угорського хімічного картелю. При заводі було побудовано цегельню та лісопилку на 4 рамочні пили. Після входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини (вересень 1919), лісохімзавод у 1922 перейменовано на «Клотільда» – акціонерне товариство хімічної промисловості Великий Бичків.
Товариство розпоряджалося акціонерним капіталом в 5 млн. чеських крон, за участю чеських «Юніон банк» та «Аграрного банку». У 20-ті рр. 20 ст. було проведено велику технічну модернізацію лісохімзаводу. Для постачання заводу сировиною додатково закуплено від держави нові ділянки лісу, продовжено вузькоколійку до 35 км, на якій в 1930-32 рр. працювало 7 локомотивів та 120 вантажних вагонів, що доставляли ліс з нових лісосік на лісохімзавод. Підприємство було обладнане 9 котлами з тепловою площею 130 кв. м і погонною центральною тягою в 600 кінських сил. Загальний річний обсяг дестиляції деревини у ретортах становив близько 160 тис. кубічних метрів.
Хімзавод випускав ацетон, ацетонову олію, октан вапняний, оцтову кислоту, деревний оцет, деревне вугілля, метиловий ацетат, деревний спирт, спеціальні розчинювачі, формальдегід та ін.
У 20-30-х рр. 20 ст. лісохімзавод щорічно випускав: 150 вагонів оцтової кислоти, 80 вагонів метилового спирту, 250 вагонів вапняного октану, 30 вагонів розчинювачів, 1800 вагонів деревного вугілля, 200 вагонів дьогтю, 25 вагонів формальдегіду. Тоді на заводі і на заготівці лісу працювало до 1500 робітників.
У післявоєнний час підприємство було перейменовано у Великобичківський лісохімзавод ім. І. Локоти (депутат Чехословацького парламенту від комуністичної партії). З введенням у дію та реконструкцією існуючих печей підприємство почало переробляти вдвічі більше деревної сировини. У 1947 лісохімзавод уже випускав 20 видів хімічної продукції. Великобичківський лісохімічний комбінат ім. І. Локоти було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Нині в незалежній Україні, лісохімзавод продовжує успішно працювати за своїм традиційним профілем.
Джерела і література
Пальок В.В. Розвиток промисловості на Мараморощині в другій половині ХІХ століття. – Тези доповідей та повідомлення до ХІХ наукової конференції (серія історична (загальна історія та історія СРСР, травень, 1965). – Ужгород, 1965. – С. 28; Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область. – Київ, 1969. – С. 493-404; Нариси історії Закарпаття. – т. ІІ. (1918-1945). – Ужгород: Закарпаття, 1995. – С.159-160; Bantlinovy chemické továrny, akc. spol. V Perečinĕ. « SZOLYVA», akc. spol. pro destilaci dřeva ve Svalave. «KLOTILDA», akc. spol. pro chemicky průmisl ve Bočkovĕ. – Technická práce v zemi Podkarpatoruské. – 1919-1933. – Užhorod, 1933.- S. 326-332.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 340 – 341.