1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Розмір зображення: 649:800 піксел
Церква Різдва богородиці у Ворохті. 18 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 340.
За Кременцями треба повернути ліворуч, і незабаром в оточенні високих гір покажеться рідкісної краси долина Пруту. На одному з її високих схилів, між Прутом і маленьким, але гомінким потічком, невідомий ворохтянський тесляр у XVIII ст. збудував найстрункіший і водночас найменший з усіх гуцульських храмів. Від вулиці понад Прутом до нього прокладена вузенька стежечка, біля якої при вході на цвинтар стоять два величезні камені. Такі брили-менгіри були у стародавніх слов’ян жертовниками. Церква поставлена на чималенькому підмурку, і до неї ведуть східці. Бічні рамена надзвичайно короткі; центральний зруб, ніби витиснутий ними догори, здається значно вищим. Він не схований між гребенями дахів, а навпаки, гордо височить; у нього навіть четверик піднятий майже врівень з завершенням дахів, на якому тримається прекрасних пропорцій гранчаста баня з енергійно окресленою наметовою покрівлею і помірним ліхтариком. Лінії покрівлі опасання впевнено піднімаються до вертикальних граней зрубів, підхоплюються ними і передають їх рух вище через круті навскісні грані дахів, вертикалями підбанника, щоб зійтися в гранях шатра і в лініях маківки. Центричність композиції мас проведена відкрито і сміливо. Рух бані вгору ніби «притягає» бічні об’єми, бо їх стіни аж похилились досередини.
В інтер’єрі внутрішній простір несподівано урочистий, при більш ніж скромних фізичних розмірах. Цього досягнуто співвідношенням окремих частин бані, паруси якої підняті дуже високо, вдвоє вище, ніж ширина нефа. Тому центральна баня по висоті більш як вдвоє перевищує бічні зруби. Ілюзію висоти, хоч як це не дивно, збільшує півтемрява, що завжди панує в бані через відсутність вікон. Зір ледве вловлює неясні контури граней склепіння верха. Майстер вміє оперувати багатим арсеналом засобів виразності й повністю володіє секретами будівельної вмілості.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 351 – 352.