Міський банк (№ 38)

Сергій Єсюнін

Міський банк, фото 1966 р.

Міський банк, 1914 р. Вул. Героїв Майдану, 38.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані П-подібний. Фасад декорований у неоренесансних формах на ордерній основі, він симетричний, має центральну та дві бічні розкріповки, площину стін між якими розчленовано пілястрами. Бічні розкріповки підкреслені пілястрами, що утримують трикутні фронтони, увінчують два високих шатра з ажурними кованими флюгерами. Центральна розкріповка рустована та завершується аттиком складної форми з ліпними вазами по боках. Споруда багато декорована ліпними деталями: на фасаді – розетками квітів, левиними маскаронами, гірляндами у підвіконних нішах, сандриками вікон, на тимпанах фронтонів другого поверху – композиції оголених амурів.

Будинок спорудив проскурівський домовласник З. Вуль в 1914 р. (ця дата на аттику центральної розкріповки) для потреб міського банку. Проте, банк тут так й не встиг оселитись – почалася Перша світова війна, й будівля, як й багато інших споруд прифронтового Проскурова, було тимчасово передано у розпорядження командування Південно-Західного фронту. В роки Української революції 1917-1921 рр., коли точилася боротьба за створення Української Народної Республіки (УНР) і Проскурів перебував у центрі цих подій, у будинку містився штаб Запорізького корпусу Армії УНР. Командував корпусом палкий прихильник української державності, визначний воєначальник, полковник Армії УНР Петро Болбочан. Але за прикрим непорозумінням та за збігом обставин П. Болбочан потрапив у немилість до Головного Отамана С. Петлюри. Саме в цьому будинку, 10 червня 1919 р. П. Болбочана було заарештовано за підозрою в намірах заколоту. Скороспілий військово-польовий суд виніс йому смертний вирок та 28 червня 1919 р., неподалік від Кам’янця-Подільського на станції Балин, полковника розстріляли. На сьогодні світле ім’я Петра Болбочана реабілітовано історією. У 2006 р. на честь одного з найвизначніших воєначальників УНР встановлена інформаційна пам’ятна дошка.

Після встановлення радянської влади (кінець 1920 р.) будинок був націоналізований і в ньому протягом майже півстоліття (до початку 1970-х рр.) містився головпоштамт, згодом телефонна станція (АТС-6). Від 2004 р. у будинку розмістилася бібліотека Хмельницького університету управління та права. У 2006 р. проведено капітальний ремонт та часткову реконструкцію.

Джерела та література:

1. Єсюнін С. Трагедія полковника Болбочана // Є-Поділля. – 2005. – 28 липня.

2. Сідак В., Осташко Т., Вронська Т. Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника. – Київ, 2004. – С. 261.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 99 – 100.