Середня школа (№ 5)

Сергій Єсюнін

Середня школа, фото 1950-х рр.

Середня школа, 1934-1936 рр. Вул. Героїв Майдану, 5.

Двоповерхова, тинькована, в плані – прямокутна. Збудована у стилі конструктивізму, який широко використовувався у радянській архітектурі 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст. Фасади будівлі витримано у лаконічному ритмі великих віконних прорізів. На головному фасаді виокремлюється великого виносу ризаліт, напівциркульний у плані, із сходовим маршем всередині, з вертикальними вузькими віконними прорізами та вхідними дверима.

Побудована у 1934-1936 рр. для потреб народної освіти. У приміщенні з 1937 р. почала працювати середня українська школа № 6.

У роки окупації під час Другої світової війни практично весь шкільний квартал, включаючи і приміщення школи, був перетворений нацистськими окупантами на фільтраційний табір для військовополонених червоноармійців. З 1942 р. табір був реорганізований у трудовий, де утримувалось місцеве населення з категорії порушників окупаційного режиму. Територія табору була обнесена колючим дротом і цілодобово охоронялася поліцаями. В таборі утримувалось одночасно до 600 людей. Бранці працювали на ремонті шосейних шляхів, заготовляли ліс, будували мости тощо. Спали в класах на соломі, їжу отримували тричі на день, працювали 10 годин на день, був один вихідний – неділя. Табір існував до березня 1944 р.

Восени 1944 р. був проведений капітальний ремонт, після якого у будівлі розмістилась середня жіноча школа № 5. У 1954-55 навчальних роках Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про спільне навчання хлопчиків і дівчат (до цього року навчання було роздільне). Напроти жіночої школи № 5 знаходилася чоловіча школа № 13 (нині на її місці височіє 2-й корпус Держархіву). Після вищевказаної постанови частину хлопчиків 13-ї школи перевели в 5-ту, чисельність учнів і кількість класів збільшилися, отож незабаром виникли труднощі – приміщення школи № 5 виявився занадто малим. У зв’язку з цим у 1963 р. в ста метрах ближче до вулиці Котовського (нині вул. Проскурівського підпілля) спорудили новий чотириповерховий типовий шкільний корпус. До нього й перейшли всі учні школи № 5, до яких додали дітей шкіл №№ 15 та 16. Фактично був створений новий навчальний заклад, який отримав назву – середня школа № 17. Будівлю колишньої школи № 5 переобладнали під гуртожиток педагогічного училища.

На початку 1990-х рр. у розпорядження школи № 17 повернули старий корпус (для студентів-педагогів був побудований новий 9-ти поверховий гуртожиток), і там розташували початкові класи. У 1993 р. школа № 17 перетворена у ліцей.

Джерела та література:

1. Горин М.П. Табори, гетто і тюрми на окупованій території Поділля (1941-1944 рр.) // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки. – 2014. – Вип. 7. – С. 419-427.

2. Держархів Хмельницької обл., ф.р.902, оп.4, спр.10.

3. Держархів Хмельницької обл., ф.р.1178, оп.1, спр.403.

4. Держархів Хмельницької обл., ф.р.1211, оп.3, спр.89.

5. Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом: історичні нариси – Хмельницький, 2008. – 160 с.

6. Історія розвитку освіти міста Хмельницького. – Хмельницький, 2008. – С.204-205.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 153 – 154.