Міські казарми (№ 4)

Сергій Єсюнін

Міські казарми: будинок штабу, фото 2007 р.

Міські казарми 1892-1894 рр., 1926-1936 рр. в яких містився 46-й дніпровський піхотний полк та інші військові формування. Вул. Толстого, 4.

Комплекс споруд військового призначення.

Зведений для забезпечення «військової квартирної повинності» коштом міської влади, від чого отримав назву – «міські казарми». Наприкінці 1880-х рр. під забудову військового містечка «міських казарм» було відведено землі на колишній північній околиці міста за залізницею. Будівництво вела спеціальна «Войсковая строительно-хозяйственная комиссия по опытной постройте в Проскурове казарм» , яка мала в розпорядженні не лише техніків та робочу команду, а й навіть тимчасово облаштований у передмісті Дубове цегельний завод. У 1892-1894 рр. спорудили будинок для штабних установ, два житлових будинки для офіцерського складу та дві казарми, до яких увійшов 46-й піхотний Дніпровський полк. У 1897-1898 рр. була споруджена полкова церква, яка нині розташована окремо від загального комплексу.

Після встановлення радянської влади (кінець 1920 р.), територія комплексу міських казарм розширюється, у 1926-1936 рр. тут були зведені триповерхова казарма, три стайні, складські приміщення.

Будинок штабу, 1892-1893 рр. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, із тильним ризалітом. Будинок вирішений у цегляному стилі, в основу якого покладено використання модернізованих історичних деталей. Загальна композиція симетрична, має дві бічні розкріповки та центральну розкріповку з парадним входом, який підкреслює трикутний аттик із люкарною. У міжвіконному просторі другого поверху центральної розкріповки цеглою викладені роки спорудження будинку – «1892» та «1893». Архітектурний декор фасадів, який виконано за допомогою цегляного мурування, підкреслено пофарбуванням. Нині будинок штабу використовується військовою частиною за призначенням.

Житловий будинок молодшого офіцерського складу, 1890-ті рр. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Будинок вирішений у цегляному стилі. Будинок призначався для службових квартир молодших офіцерів. Нині використовується військовою частиною за призначенням.

Житловий будинок старшого офіцерського складу, 1892 р. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Будинок вирішений у цегляному стилі. Загальна композиція асиметрична, на головному фасаді з одного боку виокремлюється дерев’яний балкон на двох чавунних колонах, з другого боку – розкріповка, увінчана ступінчастим аттиком, нижче якого цеглою викладений рік спорудження будинку – «1892». Будинок призначався для службових квартир старшого офіцерського складу. Нині використовується військовою частиною як клуб.

Казарми допоміжних команд та офіцерське зібрання, 1894 р. Будинок двоповерховий, цегляний, у плані П-подібний. Будинок вирішений у цегляному стилі, в основу якого покладено використання модернізованих історичних деталей. Загальна композиція симетрична, виокремлюються два бічних крила невеликого виносу, внаслідок чого перед головним фасадом утворюється подвір’я.

Парадний вхід підкреслює трикутний ступінчастий аттик, нижче якого цеглою викладений рік спорудження будинку – «1894». Архітектурний декор, який виконано за допомогою цегляного мурування, підкреслено пофарбуванням.

Будинок призначався для розміщення допоміжних команд (навчальної, музичної, зв’язку), офіцерського зібрання та шпиталю. Нині використовується військовою частиною.

Казарми, 1890-ті рр. Двоповерховий, цегляний, у плані видовжений прямокутник. Будинок вирішений у цегляному стилі. Нині використовується за призначенням.

Казарми, 1930-ті рр. Триповерховий, цегляний, у плані видовжений прямокутник. Будинок збудований у відкритій цеглі, має просте раціональне архітектурне вирішення, майже без декоративного оздоблення. Нині використовується як житловий будинок.

Казарми, 1936 р. Триповерховий, цегляний, у плані видовжений прямокутник. Композиція фасадів симетрична та має скромне архітектурне оздоблення, яке виконане за допомогою цегляного мурування та підкреслене пофарбуванням. Нині використовується за призначенням.

Стайні, 1926 р. Одноповерхові, цегляні, у плані видовжений прямокутник. У середині 1920-х рр. було побудовано три стайні, з яких збереглися дві.

Комплекс споруд цікавий перш за все зразками військової архітектури кінця ХІХ ст., а також багатою історією військових формувань, що розміщувалися в ньому.

Першим військовим формуванням, який перебував у міських казармах, був 46-й піхотний Дніпровський полк. Полк розквартирувався в Проскурові з 1875 р. і спершу дислокувався на колишній Хлібній площі (нині – сквер імені Шевченка), де під казарми переобладнали торгові крамниці і склади, а ярмаркову площу пристосували під плац. Саме у цьому полку у 1890- 1894 рр. служив підпоручик Олександр Купрін – у майбутньому відомий письменник. У 1893 р. полк переїхав у новозбудовані міські казарми та розташовувався там до 1914 р.

В роки Української революції 1917-1921 рр. військове містечко використовувалось різними військовими підрозділами, в період їх перебування у Проскурові: Армії Української народної республіки, Війська Польського, Червоної армії.

Після встановлення радянської влади (кінець 1920 р.) військове містечко перейшло в розпорядження 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва, яка згодом була перейменована в 1-у Запорізьку кавалерійську дивізію Червоного козацтва. Дивізія була найбільшим військовим підрозділом Проскурівського гарнізону у міжвоєнні роки (1920-1941 рр.). У 1940 р. на базі 1-го кінного корпусу Червоного козацтва створений мотомеханізований корпус, а 1-а Запорізька дивізія Червоного козацтва була перейменована в 32-у кавалерійську дивізію, яку перед тим виведено з міста. Під час Другої світової війни в роки окупації Проскурова нацистами (1941-44 рр.) казарми використовувались окупаційними військами.

У 1945 р. на постійне місце дислокації до Проскурова прибула 31-а танкова дивізія, підрозділи якої розташувалися у міських казармах та військовому містечку Ракове. З 1957 р. військове містечко перейшло у розпорядження 17-ї гвардійської мотострілецької Єнакієвсько-Дунайської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії (створена 1942 р., у 1992 р. переформована у 15-ту окрему механізовану бригаду, у 2004 р. розформована).

У 2004 р. військове містечко колишніх міських казарм стало місцем дислокування Окремого полку спеціального призначення.

Джерела та література:

1. Держархів Хмельницької обл., ф.117, оп.1, спр. 39.

2. Дубинський І., Шевчук Г. Червоное козацтво (Історич. нарис). – К., 1973. – С. 175-184.

3. Єсюнін С.М. 46-й піхотний Дніпровський полк – місце служби О.І. Куприна // Олександр Купрін і Поділля (Матеріали літературно-краєзнавчої конференції 24 вересня 2010). – Хмельницький, 2010. – С.11–23.

4. Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти. – Хмельницький, 2004. – С. 34, 45.

5. История 46-го пехотного Днепровского полка. – К., 1893. – С.6-46.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 101 – 103.