Байда острів

Дмитро Кобалія

Розмір зображення: 900:602 піксел

Байда – острів, багатошарова пам’ятка (археол., іст.). Старе русло Дніпра, напроти о. Хортиця, що входить до національного заповідника «Хортиця».

Обстежували Д. Яворницький 1891 – 1989, В. Пєшанов, 1950-1953, Р. Юра, 1968. Досліджували Р. Юра, 1968, В. Іллінський, А. Козловський 1991 – 1994, С. Пустовалов 1995 – 2004.

Найдавніші знахідки відносяться до часів пізнього неоліту (5 тис. до н.е.). Культурний шар зафіксовано в центральній частині острова, потужністю 0,8 м. У північному, північнозахідному кутах острова виявлено поселення середньостогівської культури енеолітичної доби (4 – 3 тис. до н.е.) та кам’яні споруди ямної культури (2-а пол.з-го – поч. 2-го тис. до н.е.) В центральній частині острова виявлені оборонні споруди катакомбної спільності, на підвищенні, яке відокремлює скелясту частину острова від низинної. Репрезентовані вони стінами, валом та ровом. Стіни викладені із гранітних брил. Рів має глибину до 1 м, а ширину до 1,3 м. Ширина валу 5,5 м при висоті 2,3 м. Знайдено численний матеріал донецької катакомбної культури (1-а чв.. 2 тис. до н.е.). У верхніх шарах фіксується кераміка із заповнення жител пізньої бронзи (сер. 2-го – поч. 1-го тис. до н.е.).

На підвищеній скелястій «голові» острова над культурним шаром городищапоселення доби бронзи дослідники виявили рештки укріплень, жител і багатий речовий матеріал 16 ст., які пов’язуються з перебуванням тут гетьмана Б. Вишневецького.

У 1552-1558 на острові виник „земляний городок” – замок князя Дмитра Вишневецького – який відомий дослідник козацтва Д. Яворницький вважав першою Запорізькою Cіччю. Збудувавши укріплення на цьому острові, Вишневецький на певний час зробив його форпостом, який захищав південні кордони від татарських набігів. Влітку 1556 Д. Вишневецький організував похід на турецьку фортецю Очаків. Штурмом козаки оволоділи фортецею та містом, розбили великий турецькотатарський загін, захопивши здобич та полонених, повернулися на Хортицю. У жовтні цього ж року козаки штурмом здобули фортецю Іслам-Кермень, а всю захоплену артилерію вивезли до городка на Хортиці. У січні 1557 кримський хан Девлет-Гірей підійшов до Хортиці з ордою та почав облогу „Хортицького городка”, яка тривала більше трьох тижнів. У жовтні 1557 хан підійшов до Хортиці вдруге із значно більшими силами. У складі його війська, крім ординців, був турецький загін на галерах та молдавська піхота. Становище Вишневецького було вкрай складним, бо від союзників він так і не отримав збройні припаси та провіант. Після довгої облоги козаки Вишневецького змушені були залишити фортецю на Малій Хортиці і відійти до Черкас. Турки і татари увійшли до покинутого замку та повністю знищили його укріплення.

За дев’ять років досліджень було розкопано 11 приміщень 16 ст. В заповненні жител та інших приміщеннях знайдено: кам’яні брили, які використовувалися як підвалини дерев’яних оборонних споруд; рештки згорілих дубових городень та інших дерев’яних конструкцій; холодну й вогнепальну зброю (бойові ножі, сокири, келепи, шаблі, сагайдаки, вістря стріл, фрагменти гаркебузів, гаківниць, рушниць, залізних і кам’яних ядер); обладунки (деталі кольчуг, панцирів, остроги); ковальськозброярський інструментарій; різноманітний посуд, уламки кахля; монети (серед них – срібний литовський гріш із зображенням герба Литви, 1529). Ці залишки укріплень (фортеця), вірогідно, пов’язані з перебуванням тут Дмитра Вишневецького (1555 – 1557).

Верхній стратиграфічний шар репрезентований залишками укріплень 18 ст. Під час російсько-турецької війни 1735 – 1739 поблизу Хортиці, як і за давніх часів, ставили на ремонт, довантаження, перепочинок кораблі і човни Дніпровської флотилії. Ударну її силу становили човни запорозьких козаків – чайки. У складі флотилії були й кораблі, які будувалися за правилами тогочасного кораблебудування – шлюпки, шверботи, дуби, байдаки тощо.

Кораблі і човни флотилії спочатку будували на Десні поблизу Брянська, а згодом в Усть-Самарі. Але долаючи великі відстані й пороги, човни діставали великі пошкодження і прибували на театр воєнних дій зі значним запізненням. Постала потреба споруджувати корабельню нижче Дніпровських порогів. Таку корабельню за рішенням головнокомандуючого російської армії генерал-фельдмаршала графа Б. фон Мініха, почали будувати на городищі Старої Чортомлицької Січі. Місце було вибране невдало. Дніпровські повені швидко розмивали городище.

На подання російського військового командування рішенням Сенату від 3 вересня 1736 утворено польове Адміралтейство – Дніпровську експедицію на чолі з віце-адміралом Наумом Сенявіним. Невдовзі Н. Сенявін прибув до діючої армії. Разом з інженер-майором Матіасом Ретшем обрав для нової корабельні острів, що лежить в річищі Старого Дніпра поряд з Великою Хортицею (тодішня назва о. Верхній, що лежить вище Хортиці, тепер о. Байда). У жовтні 1737 тут у північній частині закладено укріплення корабельні, названої Запорозькою верф’ю. 100 солдатів залоги під командою капітана і мічмана та загін запорозьких козаків, яких із Запорозької Січі надіслав сюди кошовий отаман І. Малашевич, розпочали будівництво на острові фортеці та інших будівель і житла. Площа його становила 16 га.

Головне укріплення корабельні містилося на скелястій «голові» острова, де було колись козацьке укріплення 16 ст. (вірогідно, «городок» Д. Вишневецького). Добре збереглися залишки східного валу напроти о. Хортиці. Сліди його простежуються на протязі 85 м по лінії південь – північ. Південний вал довжиною 110 м також в доброму стані.

Перед валом зберігся рів глибиною 1 м. Через рів і вал пролягає центральний вхід, сліди якого чітко фіксуються. Північний вал зберігся погано. Залишки землянок, порохового складу і пристані – у вигляді ям складної форми і різної глибини. В заповненні приміщень виявлено матеріал, характерний для 18 ст.: залізні скоби, цвяхи, болти, ножі, кремені для рушниць, кераміка тощо.

Пам’ятка частково досліджена. Необхідна музеєфікація.

[Козловський А. Результати дослідження останніх років на острові Байда // Нові дослідження козацької доби в Україні. – К., 1998. – Вип. 7. – С. 106-112; Ленченко В. Хортицький ретрашемент // Там само, – С. 71-72; Пустовалов С. Загальний огляд та перспективи розкопок на о. Байда (Мала Хортиця) // Там само. – С. 112-115; Фоменко В. План Запорзької верфі // Архіви України. – К., 1964. – № 3. – С. 49-52.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 283 – 284.

Байда, Вирва, Мала Хортиця, Канцерівський — острів на Старому Дніпрі, рукаві Дніпра, в межах міста Запоріжжя.

Археологічний комплекс “Острів Байда” – пам’ятка археології (2 тис. – 10 ст. до н.е., 5 – 17 ст., 1736 – 1739 рр.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Довідка у Вікіпедії:

Більше фотографій:

Пустовалов С.Ж. Многослойное городище на о.Малая Хортиця (Байда). – Наукові праці історичного ф-ту Запорізького ун-ту, 1998 р., т. 4, с. 162 – 188.