Пенєнжно м (Pieniężno) м-ко
Пенєнжно (пол. Pieniężno, раніше Melzak, нім. Mehlsack) — місто в північній Польщі, на річці Валша. Належить до Браневського повіту Вармінсько-Мазурського воєводства.
У містечку проживають українці депортовані в рамках акції "Вісла" в 1947 р. Маловідомо, що другим після загальновідомого Хшанова центром греко-католицьких служб для вірних у Польщі став кляштор отців вербістів у Пененжні. В часі найбільших свят, зокрема Різдва та Великодня для вірних відправлялися так звані тихі служби в семінарійному костелі.
Діє греко-католицька церква та парафія св. Михаїла по вул. Dworcowa 1. В парафію входять місто і гміна Пенєнжно, села Струбно, Подлехи, Равузи, Чосново, Висока Браневська, Лози i Длугобур з гміни Плоскиня, с.Волово і Воля i Вілкницька з гміни Лельково, а також Гострий Камінь, Гедути, Генриково з гміни Орнета. У дитсадку в Пенєнжні, начальних школах в Пенєнжні, Пакошах, Плоскині, середній школі в Пененжні проводяться греко-католицькі катехези.
На міському кладовищі в місті поховані:
Діяч УСКТ Володимир Харидчак (1937-2011), сектор 13, ряд 2, номер поховання 2a.
Дмитро Козак (08.11.1898-16.10.1985). Народжений у с. Вербиці, член читальні „Проствіти” від середини 1920-х до 1939 р. Під час акції „Вісла” депортований на Вармію. З 1960-х рр. дяк при церкві в Пененжні. Поховання: сектор 4, ряд 7, номер поховання 16),
Григорій Гузій (1899-1966) – народжений у Вербиці. Стрілець УГА під керівництвом генерала М. Тарнавського. Активний член товариства „Просвіта” у Вербиці з середини 1920-х до 1939 р. В 1940-ві засланий до Сибіру. Повернувся до Польщі в 1950-х та оселився на Вармії. Поховання сектор 4, ряд, 6, номер поховання 9).
Максим Хийжий (19.05.1901-14.10.1952) – народжений у Вербиці. Селянин. Працівник бібліотеки в 1931-1936 рр., активний діяч товариства „Просвіта”. Організатор лекцій. В 1940-х рр. засланий до Сибіру. Повернувся 1952 р. і виїхав на Вармію до депортованої дружини. Поховання: сектор 2, ряд 12, номер поховання 8).
Михайло Козак (01.03.1896-18.09.1970), народжений у Вербиці. По професії селянин і тесля. активний діяч товариства „Просвіта” з середини 1920-х до 1939 р. Під час акції «Вісла» заарештований і утримувався у таборі «Явожно». Після звільнення осів з родиною на Вармії. Поховання: сектор 2, ряд 9, номер поховання 4).
Українські поховання на цвинтарі часто підписані кирилицею.
На комунальному цвинтарі в Пененжні знаходиться також кватера радянських солдатів, які полягли в січні 1945 р.
У Пененжні проводиться щорічне "Свято врожаю", в якому приймає участь українська спільнота. У Пененжні діє низка українських гуртів: «Stokrotki», «Czornobrywka» та «Harazd».
Пененжно відгукнулося на початок повномасштабної агресії росії проти України. В місцевому осередку соціальної допомоги українці отримали фінансову допомогу. В міській ратуші влаштований склад з гуманітарною допомогою, яка видається. Допомога пересилається також до Фромборка, де в дитячому будинку також опинилися діти з України. Пененжно передало в Україну пожежну машину та мотопомпи. В Пененжні пройшов благодійний концерт «Солідарні з Україною», кошти від якого пішли на допомогу Україні.
Джерела:
Парафія св. Архангела Михаїла, Пенєнжно
Поховання Володимира Харидчака
Кватера радянських солдат на цвинтарі в Пененжні (2015 р.)
Кватера радянських солдат на цвинтарі в Пененжні (опис)
Проект "Живі у нашій пам'яті". Комунальний цвинтар в Пененжні
Kopiczko A. Duchowieństwo grekokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością // Kościół grekokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przezłoci i przemian społeczno-politycznych w Polsce. Olsztyn 2006. – S. 53-61.
Російська провокація в Пененжні, 2023 р.
Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».