Лев Горак

Лев Федорович Горак (також Левко Горак, pol. Leon Horak), (17.03.1922-23.11.1982) – один з фундаторів та найактивніших членів української спільноти в Ельблонгу, багаторічний заступник голови гуртка УСКТ в Ельблонгу, організатор та активний член греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу.

Лев Горак

Народився 17.03.1922 р. у с. Мацьковичі колишнього Перемиського повіту у родині селянина-ремісника. Батько його був кравцем. Лев також прийняв цю родинну професію та працював за цим фахом. З юних років був суспільно-активним, був членом товариства «Просвіта» та брав участь у діяльності драматичного гуртка та хору, що діяли у його селі. Згодом служив в УПА.

Будинок по вул. Варшавських повстанців, 9. Тут в 1960-х рр. мешкав з родиною Лев Горак. Фото І. Парнікози, 2021 р.

Після 1947 р. опинився під Ельблонгом, а потім в Ельблонгу. Тут він працював в кравецькому кооперативі «Зрив» (Odzieżowa Spółdzielnia Pracy "Zryw" w Elblągu), де став керівником обслугового пункту цього кооперативу на . Лев Горак також приймав знайомих українців з їх замовленнями у себе вдома. Короткий час у 1960-х рр. його родина мешкала в однокімнатній квартирі на . Після цього мешкав на (до і після ув'язнення).

Будинок по вул. Піонерська, 11, в якому до і після ув'язнення 1965 р. мешкав Лев Горак. Фото І. Парнікози, 2021 р.

Від заснування УСКТ, Лев, як свідомий українець, поринув в вир його діяльності. З його ініціативи постали філії – гуртки організації в околицях Ельблонга, а також українські художні колективи. Він був заступником голови першого гуртка в Ельблонзі. З Міністерства внутрішніх справ Польщі прийшло розпорядження щоб його головою не призначати. Разом з отцем Іваном Яреминим Лев Горак займався консолідацією української громади в Ельблонгу та околицях. Також він був керівником ініціативної групи, яка домагалася відновлення греко-католицьких богослужінь та створення греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу. Був дяком парафії в Ельблонгу, добре співав.

Церква Різдва св. Іоанна Предтечі (стара) у м. Ельблонг, у якій був дяком Лев Горак. Фото Івана Парнікози, 2019 р.

Довгий час він очолював працю відділення УСКТ в Ельблонгу, а з другої половини 1960-тих рр. незмінно виконував функції заступника голови гуртка. Саме йому належить ідея започаткування хроніки УСКТ в Ельблонгу в 1970 р., ним відтворено сторінки історії кола УСКТ в Ельблонгу від 1965 до 1964 р. і внесено їх в хроніку. В хроніці також розміщено його світлини. Лев Горак займався також справою організації навчання дітей української мови, а також організацією та проведенням дитячих конкурсів малюнку, декламації та співу, що проводяться наразі щорічно і є візитівкою української громади Ельблонга. За свої заслуги відмічений грамотами УСКТ, зокрема з оказії 20-річчя УСКТ. 1981 р. Лев Горак був нагороджений правлінням УСКТ в Ельблонгу медаллю 25 років УСКТ.

Будинок по вул. Гетьманська, 8 в Ельблонгу, де знаходився пункт кравецького кооперативу "Зрив", яким завідував Лев Горак. Фото Івана Парнікози, 2021 р.

Мав дружину Олександру, сина Юрія і дочку Галину. Галина Горак також була активним діячем УСКТ-ОУП в Ельблонгу. 6 серпня 1981 р. син Лева Горака – Юрій одружився з Христею Налесник в старій українській-греко-католицькій церкві в Ельблонгу, а на весіллі грав український ансамбль «Свояки». Після його смерті родина емігрувала до Канади. Олександра Горак трагічно загинула і упокоїлася на канадській землі.

За свою активну позицію переслідувався органами безпеки комуністичної Польщі. Як вже вказувалося вище Лев Горак за вказівкою зверху він не міг обійняти посаду керівника відділення УСКТ в Ельблонгу. Але пізніше Лев горак став жервтою спільних дій КДБ та польської СБ. Це були акції під кодом «Скорошит» (СБ в Польщі) та код «88» (КДБ). Справа «Скорошит» відносилася до діяльності Левка Горака, активіста УСКТ з Ельбльонга, у якого у 1965 р. виявлено «націоналістичну» літературу, у цьому числі матеріали привезені з Києва Степаном Павлище, зокрема: повідомлення про діяльність української інтелігенції, спалення бібліотеки УАН у Києві (у Видубицькому монастирі), похорон поета Володимира Сосюри та проникання патріотично настроєних осіб до апарату безпеки УРСР.

Польська СБ постійно консультувало перевірку, яка проводилася КДБ. Варто згадати, що справа «88» відносилася м.ін. до Михайла Гориня, Богдана Гориня, Івана Драча та ін. Врешті, 8 грудня 1965 р. Горака і Павлища обвинувачено в тому що:

„Діючи разом, розповсюджували шляхом передруковування на машинці, розповсюдження та читання іншим особам української національності різних текстів українською мовою, які у фальшивому і тенденційному світлі представляли національну і культурну політику уряду СРСР i по відношенню до українського народу, що могло підірвати віру польського суспільства до соціалістичних ідей і ідеалів щодо рівноправ’я народів а також ослабити союзницькі зв’язки, що об’єднували Польщу і СРСР а тим самим нанести суттєву шкоду інтересам польської держави”.

Б. Фолюсевич згадує, що Л. Горак був занадто довірливий та запросив на зустріч до свого помешкання з Степаном Павлище знайомого поляка Напоровського, який найімовірніше виявився провокатором. Степан Павлище росказував про реальність у СРСР і підрадянській Україні, про спалення бібліотеки у Видубицькому монастирі, звідки він привіз певні книжки. Як згадує Богдан Фолюсевич, який лише випадково не був на тій зустрічі (і дивом уникнув ув'язнення) Напоровський завжди тягав з собою фотоапарат і робив численні фото. Лев Горак разом з Степаном Павлище був заарештований і відсидів у в’язниці в Гданську 2,5 роки (був засуджений до 3 років позбавлення волі).

Лев Горак написав вірш "Жуляви". 22 травня 1983 р. на 17-му дитячому конкурсі декламації, музики і співу М. Дудак – директор школи та вчитель з Пакошів привіз своїх дітей, які прочитали цей вірш: «Молодь і діти славлять і тут, на Жулавах Тебе, Тарасе». Про Лева Горака не забули на цьому ж фестивалі і діти з Пененжна ушановуючи його пам’ять хвилиною мовчання та квітами на його могилу.

Помер після важкої хвороби 23.11.1982 р. Похований на цвинтарі Дембіця в Ельблонгу (Łęczycka 46, 82-300 Elbląg). Місце поховання – 21 сектор, 2 ряд, 3 могила. .

Могила Лева (Левка) Горака – одного з засновників української громади у Ельблонзі. Фото Івана Парнікози, 2021 р.

Leon Gorak (Лев (Левко) Горак) – 17.03.1922-23.11.1982 – wybitny działacz społeczności ukraińskiej w Elblągu. Jeden z zalożycieli koła Ukraińskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalniego w Elblągu. Wiele lat pracował na rzecz polsko-ukraińskiego porozumienia. Pochodził ze wsi Maćkowice (dawniejszy powiat przemyski, obecne woj. Podkarpackie) . Pracował jako krawiec w Elblągu. Po jego śmierci rodzina wyemigrowała do Kanady. Grób jest ważnym miejscem pamięci dla ukraińskej społeczności Elbląga.

Джерела:

Спогади голови відділення ОУП в Ельблонгу п. Андрія Шмігельського, 2019 р.

Некролог Лева Горака в «Нашому слові» авторства Василя Мільчака, 1982 р.

Хроніка Українського суспільно-культурного товариства. Ельблонг міське правління.

Спогади Зиновії Мільчак та Анни Тадра (2020 р.).

Спогади Андрія Наконечного (2021 р.)

Спогади Марії Гутовської (2021 р.)

Спогади Богдана та Дарії Фолюсевичів (2021 р.)

Підготував І. Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike