1967 р. Історія українського мистецтва
Вірмени принесли з собою високу будівельну й архітектурно-художню культуру, яка певною мірою вплинула на архітектуру татар Криму. З пам’яток вірменської архітектури заслуговують на увагу культові споруди та монастирські ансамблі в Старому Криму, Кафі, Судаку, Топлах та Багатому. В храмовому будівництві поширені були, як і в самій Вірменії, хрестовокупольні тринефні та невеликі однонефні безкупольні храми. В інтер’єрі особливо велику роль відігравав живописний або скульптурний декор. Так, наприклад, у церкві Стефана (XIV ст.) у Феодосії розписи надають маленькому храмові особливої краси. В інших храмах, навпаки, головну роль відведено скульптурному декорові у вигляді сюжетної та орнаментальної білокам’яної різьби. В однонефній церкві в селі Тополівці стіни храму декоровано різьбленими меморіальними плитами – хачкарами, де поруч з мотивом хрестів існують геометричні елементи та зображення фантастичних тварин і птахів, що традиціями сягають у дохристиянське мистецтво.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 53.
Після завоювання Вірменії турками на Україні з’явилося багато вірменських колоній. Вірмени-емігранти знайшли на Україні не тільки притулок, але й співчуття, Україна для них стала другою батьківщиною. Вірмени принесли на Україну твори свого мистецтва і свої естетичні уподобання. В той же час, живучи серед українців, вони поступово сприймали їхню культуру, мистецькі традиції. На шляху еміграції вірмен з батьківщини на Україну Крим був першою зупинкою. Тут вони заснували чимало нових осель, а в деяких старих поселеннях згодом почали становити більшість, як, наприклад, у Феодосії, Судаці, Старому Криму.
За історичними джерелами, зв’язки вірмен з батьківщиною були більш утруднені, ніж з іншими країнами. Це, певна річ, не могло не відбитися на мистецтві. В живопису вірменських храмів у Криму з’являються риси, не властиві для Вірменії. На живопис кримських вірмен великий вплив мало мистецтво давнього християнського населення Криму. В Криму лишилося багато художників-греків, які своїм мистецтвом впливали на місцевий живопис. І коли вірмени оселилися в Криму, вони зіткнулися з місцевими традиціями й підпали під більш сильний вплив візантійського живопису.
Одною з характерних пам’яток монументального живопису кримських вірмен є розписи в церкві св. Степана (XIV ст.) у Феодосії. В невисокому храмі, що складається з нефа і одної півкруглої апсиди, збереглися рештки фресок. Це розписи апсиди та невеличкі фрагменти на тріумфальній арці вівтаря і на західній стіні. Через дуже погану збереженість вони дають лише приблизне уявлення про художній рівень цих фресок. У центрі конхи апсиди написано композицію «Моління». На синьому тлі зображений Христос на троні, а обабіч нього – богородиця та Іоанн Предтеча в молитовних позах. Нижче намальовано «Євхаристію» типу Софійської. Для невеличкого приміщення майстер вдало знайшов масштаб фігур. Розраховуючи на сприймання їх з відстані і знизу, він подає вище розташовані фігури «Моління» більшими, ніж постаті «Євхаристії».
Кольорове рішення постатей «Моління» добре знайдено та гармонійно поєднано з синім тлом. Вохристо-червоні кольори трону Христа, його червоний гіматій і синій хітон якнайкраще пов’язані з приглушеним синім тлом. На богоматері – традиційний червоний омофор і синій хітон, а на Предтечі – синій плащ і зелений хітон. Гру барвистих плям доповнює гра ліній силуету, жестів та, особливо, складок одягу. Статичні, майже нерухомі профільні силуети постатей з одноманітно простягнутими в молитовному жесті руками художник пожвавлює тим, що одяг не спадає спокійно в ритмі вертикальних складок, а його немов полоще бурхливий вітер. Саме ця трепетна гра, неспокійні перетини й контрасти складок одягу створюють враження руху.
Народними впливами позначена композиція «Євхаристія». Добре скомпонований архітектурний пейзаж подано на синьому тлі. Будинки світло- або темно-вохристі, червонуваті, в тінях – cipo-сині або cipo-зелені. Яскравими плямами виграють червоні дахи на будинках, баштах та ківоріях. З башти на башту перекинуті білі велюми – рушники з червоними смужками та простеньким орнаментом. Площини будівель рясно вкрито смугасто намальованим рослинним орнаментом типу бігунця.
Постаті апостолів невеликі (0,95 метра заввишки), вдало вирішені в масштабному співвідношенні з розмірами споруди. Вони присадкуваті, з великими головами. Апостолів зображено не в спокійному русі, а так, ніби вони щойно уповільнили свій рух і розвіяний одяг ще не встиг влягтися в ритмічно розташовані складки. Письмо так само енергійне, різко покладені паралельні мазки світлих і темних тонів моделюють зачіски та складки одягу.
Цілком у народному дусі трактовано орнаменти. Майстер розписує ними не тільки велюми – рушники, але й трон, де сидить Христос. Майже всі площини будівлі також покрито орнаментом.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 184 – 186.