1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Далі шлях веде полями; незабаром покажеться село Гамаліївка, де в 1702 р. генеральний осавул Антон Гамалія заснував скит і збудував невелику кам’яну церкву Харлампія. Пізніше село стало власністю гетьмана Скоропадського, який у 1713 р. заснував тут свій родинний монастир. Велика кам’яна церква була закінчена тільки в 1735 році. Храм, подібно до Троїцького собору, поділений трьома парами стовпів на три нефи, але центральний неф і трансепт виявлені не в плані, а тільки в масах. Крім того, п’ять бань поставлені на рукавах нефа і трансепта, а не на наріжних камерах. Отже, і в просторовій організації, і в зовнішньому вигляді ніби поєднані два типи – тринефний з хрещатим, п’ятибанним. Цього досягнуто тим, що бічні приміщення, між об’ємами нефа і трансепта, на половину нижчі. Тому церква відзначається енергійно розчленованими масами та контрастами об’ємів.

В інтер’єрі композиція простору вирішена бездоганно. За монументальністю він, можливо, не має собі рівних. При вході в храм впадає в очі насамперед могутній розмах простору, відгородженого широкими арками бічних нефів і відкритого в глибину, в напрямі центрального підбанного середохрестя, яке відкрите у висоту. Саме в цьому протиставленні двох принципів організації внутрішнього простору – глибинного і висотного – криється сила емоційного впливу інтер’єра гамаліївського храму, його неповторна оригінальність. Іконостас, що був колись в храмі, цілком підпорядкований інтер’єрові. На червоному тлі виділялась рельєфна різьба. В його композиції так само боролись дві тенденції – горизонтальна ритміка ярусів і вертикальний рух колон та рам, особливо сильно виявлений в центральній частині.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 120 – 121.