Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Плащаниця. Кін. 16 ст.

Плащаниця. Кін. 16 ст.

Розмір зображення: 800:403 піксел

Плащаниця. Кінець XVI ст. Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник. Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 408.

Наприкінці XVI століття ускладнюється також композиція плащаниці: в сцені покладення в труну Христа стає більше постатей, а на бордюрі з’являються закомпоновані в орнаментальні кола зображення різних святих. Такою є велична й монументальна композиція, вишита на плащаниці кінця XVI століття, що в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику (іл. 294, 295) [Походить з кладовищенської церкви міста Кам’янця-Подільського. Є. Сіцінський датував її XVI століттям. – У кн.: Е. Сецинский. Город Каменец-Подольский. К., 1895, стор. 34]. Найближчі до неї іконографічні аналогії можна побачити в плащаниці 1561 року з Троїцько-Сергієвого монастиря та в плащаниці 1601 року з Тихвінського монастиря, які є вкладами Старицьких та царя Бориса Годунова [Н. П. Кондаков. Памятники христианского искусства на Афоне. СПб., 1902, табл. 45]. Вірогідно, що й плащаниця з Кам’янець-Подільського музею і названі російські походять від якогось давнішого зразка. Про це свідчить їх схожість з плащаницею 1396 року з монастиря в місті Козія в Румунії [Древности.., т. 4, табл. 2].

В плащаниці з Кам’янець-Подільського музею є чергування спокійних величавих горизонтальних ліній лежачого тіла Христа і похилених постатей та німбів тих, що оплакують. Округлі лінії створюють дивний ритм, напливаючи, немов хвилі, з обох боків на постать померлого.

В гаптуванні облич спостерігається прагнення передати об’єм за допомогою світлотіньового моделювання. На вохристому шовку в світлих місцях починають накладати шовк темно-вохристого та зеленуватого тону, який добре передає колір людського обличчя. Глибокі тіні, обрис ніздрів, вух та очей і пасма волосся в цей час вже вишивають, як правило, темно-коричневим або коричнево-червоним та чорним шовком. Під впливом народних естетичних уподобань постаті стають кремезними, а обличчя не такими витонченими, більш простонародними.

Гама барв гаптування побудована на контрасті ніжних золотисто-срібних площин одягу, німбів і чорних або червоних ліній малюнка та шиття волосся й борід. І хоч вишуканістю малюнка й віртуозністю гаптування плащаниця з Кам’янець-Подільського музею й поступається перед Золочівською фелонню, однак і в ній є відгомін традицій великого монументального мистецтва попередніх епох (с. 412 – 413).

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. .