Могила Сидоренка І. І.

Яна Пересьолкова

Могила Сидоренка І. І., 1984 (іст.). Вул. 1 Травня, міське кладовище.

Сидоренко Іван Ілліч [19.10.1907, м. Куп’янськ, Куп’янський пов., Харківська губ. (тепер Харківська обл.) – 06.09.1984, м. Куп’янськ, Харківська обл.] – Герой Радянського Союзу (1944), молодший сержант. Народився в робітничій родині. Після закінчення початкової школи працював різноробочим на цегельному заводі, токарем у механічній майстерні в Куп’янській будівельній організації (тепер машинобудівний завод), на Харківському заводі «Серп і Молот». 1932 – 41 – черговий залізничної ст. Куп’янськ.

У лавах РСЧА з жовт. 1941, з листоп. 1941 на фронтах німецько-радянської війни 1941 – 45. Брав участь у боях на Кубані, під Майкопом. Станом на верес. 1943 молодший сержант І. Сидоренко командував відділенням 1-ї стрілецької роти 248-го стрілецького полку 31-ї стрілецької дивізії [46-а армія, Степовий фронт (з 20 жовт. 1943 – 2-й Український)]. У ніч на 27 верес. 1943 у складі групи серед перших форсував р. Дніпро біля с. Сошинівка (Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл.), проник до траншеї ворога і в рукопашному бою знищив до 10 гітлерівців. Група захопила бл. 300 м траншеї, 1 станковий кулемет, 2 ручних кулемети, 2 міномети та іншу зброю. 1 жовт. 1943, утримуючи зайнятий плацдарм, відбив 5-ту контратаку ворога, потім, замінивши вбитого командира взводу, очолив бійців для атаки, яка, прорвавши оборону противника, допомогла полку зайняти північно-західну околицю с. Аули. 25 жовт. 1943 на підступах до смт Кринички (Дніпропетровська обл.), завдяки блискавичній атаці, першим проник до ворожої траншеї, знищивши до 10 гітлерівців. Опір ворога було зламано. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лют. 1944 І. Сидоренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу за участь у десантній операції на р. Дніпро. Брав участь у Корсунь-Шевченківській операції (січ.-лют. 1944).

Після важкого поранення у боях на Правобережній Україні демобілізувався. Мешкав у м. Куп’янську. З 1946 працював на заводі, у харчопромі міськторгвідділу, потім інспектором. З 1957 – персональний пенсіонер. З листоп. 1963 – експедитор Змішторгу. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Його ім’я увічнене в назві вулиці в м. Куп’янську.

1984 на могилі встановлено надгробок.

Джерела та література:

Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941 – 1945. – К.: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», 2000.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: В 2 т. – М.: Воениздат, 1988. – Т. 2.

Дикань А. П. Герои Харьковщины. – Х.: Харьков, 1998.

История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. – К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1976. – Харьковская область.

Книга Пам’яті України. Переможці. Харківська область: У 26 т. – Х.: Комунальний заклад Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам’яті України, 2008. – Т. 1.

Кукса М. Війна. Куп’янщина. Пам’ять. 60-річчю Великої Перемоги присвячується. КПЛ. Куп’янщина, події, люди. – Куп’янськ; Балаклія: ВД «Балдрук», 2005.

Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

Подвиги во имя Отчизны: Очерки о Героях Советского Союза – харьковчанах. – Х.: Прапор, 1974.

По Харьковщине. Харьков. Изюм. Змиевская ГРЭС. Купянск. Балаклейский гигант. Лозовая. Шебелинка: Путеводитель. – Х.: Прапор, 1977.

Удовик І., Кукса М. Україна, Слобожанщина, Куп’янщина. – Куп’янськ: Друкар, 1998. – Кн. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 56.