Могила Жала С. С.

Валентина Марьонкіна

Могила Жала С. С., 1997 (іст.). Вул. 1 Травня, міське кладовище.

Жало Семен Сергійович [16.04.1918, с. Осадьківка, Куп’янський пов., Харківська губ. (тепер Куп’янський р-н, Харківська обл.) – 18.10.1997, м. Куп’янськ, Харківська обл.] – Герой Радянського Союзу (1943), молодший лейтенант, сапер. Народився в родині залізничників. 1933 закінчив 4 класи початкової школи. 1935 закінчив ФЗУ при ст. Куп’янськ. 1935 – 38 працював слюсарем у вагоноремонтних майстернях ст. Должанка, ревізором-контролером, вагонним майстром у вагонному депо ст. Куп’янськСортувальний.

З 1938 призваний до лав РСЧА. Служив у Військово-Морському флоті рульовим катера на Далекому Сході в 62-у прикордонному загоні Приморського прикордонного округу (Амурська військова флотилія). 1940 – 42 – у 74-у кавалерійському прикордонному загоні Забайкальського прикордонного округу, потім у 52-й дивізії катерів.

На фронті німецько-радянської війни 1941 – 45 з трав. 1942. Рядовий саперного взводу 43-го Даурського стрілецького полку 106-ї Забайкальсько-Дніпровської стрілецької дивізії (65-а армія, Центральний фронт). Брав участь у боях на Курській дузі, на території Білоруської РСР.

Вночі 15 жовт. 1943 у районі м. Лоєв (Гомельська обл., Білоруська РСР) група розвідників під орудою С. Жала під ворожим шквальним вогнем переправилася через р. Дніпро, захопила плацдарм на правому березі і приступила до розчистки німецьких мінних полів. Виконуючи бойове завдання із розмінування, підірвала 3 ворожі САУ разом з обслугою, відбила кілька контратак ворога, знищила велику кількість живої сили противника, брала участь у штурмі ворожих укріплень. Особисто знищив декілька десятків гітлерівців. Проводячи раптові контратаки, розширюючи плацдарм, підрозділ розвідників-саперів обладнав командні пункти і провів телефонний зв’язок зі штабом батальйону і полку. Сміливі і рішучі дії воїнів дали змогу переправитися ін. підрозділам для розширення плацдарму. За цей подвиг Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовт. 1943 С. Жалу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У черв. 1944 закінчив короткотермінові військові курси молодших лейтенантів 65-ї армії, призначений помічником начальника польового шпиталю 1-го Білоруського фронту. Брав участь у боях за визволення України, Білорусії, Польщі. Був неодноразово поранений і контужений. Демобілізований в листоп. 1945. Працював начальником охорони Куп’янського силікатного заводу, інспектором «Змішторгу», ревізором-контролером поїздів ст. Куп’янськ-Вузловий Куп’янського відділку Південної залізниці. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ст., медалями.

На могилі встановлено прямокутну стелу з чорного граніту на низькому цоколі. На її чоловому боці награвійований портрет С. Жала у молодому віці у військовій формі з орденами і медалями. Нижче розміщені інформативний напис і епітафія.

Джерела та література:

Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941 – 1945. – К.: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», 2000.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: В 2 т. – М.: Воениздат, 1987. – Т. 1. Дикань А. П. Герои Харьковщины. – Х.: Харьков, 1998.

ЕСУ: У 25 т. (видання не завершене). – К.: Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України ПАН України, 2009. – Т. 9.

Книга Пам’яті України. Переможці. Харківська область: У 26 т. – Х.: Комунальний заклад «Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам’яті України», 2008. – Т. 1.

Подвиги во имя Отчизны: Очерки о Героях Советского Союза – харьковчанах. – Х.: Прапор, 1974.

Кукса М. Війна. Куп’янщина. Пам’ять. 60-річчю Великої Перемоги присвячується. КПЛ. Куп’янщина, події, люди. – Куп’янськ; Балаклія: ВД «Балдрук», 2005.

Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

Удовик І., Кукса М. Україна, Слобожанщина, Куп’янщина. – Куп’янськ: Друкар, 1998. – Кн. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 54 – 55.