Могила Знови В. О.

Наталя Мархайчук, Володимир Путятін

Могила Знови В. О., 1984 (іст.). На міському кладовищі. Знова Віктор Олександрович (14.07.1964, с. Лісна Стінка, Куп’янський р-н, Харківська обл. – 29.04.1984, киш. Сурхакан, пров. Лагман, ДРА) – рядовий, воїнінтернаціоналіст, загинув під час бою в Афганістані.

У 1971 пішов до першого класу сільської школи. 1973 разом із батьками переселився до м. Куп’янська, де закінчив середню школу № 1 та музичну школу. 1981 працював слюсарем холодильних установок на Куп’янському ливарному заводі.

У верес. 1982 призваний на військову службу і в навчальному підрозділі отримав бойову спеціальність «навідник гармати». У трав. 1983 при розподілі на Кабульському аеродромі потрапив до танкового підрозділу на сході Афганістану, де служив навідником гармати в танковому екіпажі 1-ї танкової роти. Виконував бойові виходи і нічні рейди на маршруті Самархейль – Джелалабад. У ході бойової операції під киш. Сурхакан в пров. Лагман його танк підірвався на міні. Під час бою В. Знова, отримавши тяжке поранення, допоміг ін. пораненим воїнам перебратися до укриття. Помер у шпиталі м. Подольська після декількох операцій і тривалого лікування. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 черв. 1984 В. Знова нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Його ім’я вшановано на пам’ятнику воїнам-куп’янчанам, полеглим в Афганістані, у м. Куп’янську (пл. Центральна). На могилі встановлено надгробок.

Джерела та література:

Кукса М. Війна. Куп’янщина. Пам’ять. 60-річчю Великої перемоги присвячується. КПЛ. Куп’янщина, події, люди. – Куп’янськ; Балаклія: ВД «Балдрук», 2005.

Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.

Мінаєв В. До 10-річчя виводу радянських військ з Афганістану. Вахта пам’яті. Знова Віктор Олександрович (14.07.1964 р. – 29.04.1984 р.) // Вісник Куп’янщини. – № 8. – 1999. – 26 січ.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 55 – 56.