Дача (№ 43)
Олександр Тищенко
Розмір зображення: 573:400 піксел
460.7. Дача, поч. 20 ст. (архіт.).
Вул. М. Юнкерова, 43. На розі з 8-ю лінією, з невеликим відступом від червоних ліній забудови, на огородженій ділянці.
Ділянкою 266 (а також сусідньою 268) у 1900–16 володіла В. Тілль. За архівними даними відомо, що у 1901 садиба належала до числа забудованих.
Найвірогіднішим періодом зведення дачі є 1900–03.
Одноповерхова на цегляних підмурку й високому цоколі, дерев’яна (стіни складено з бруса, ззовні ошальовано). Дах основного об’єму споруди вальмовий, ризалітів – двосхилий, з рубероїдним покриттям. Внутрішнє планування споруди коридорне двобічне, складається з семи великих й однієї малої кімнат.
Основний об’єм майже квадратний у плані, з ризалітами великого виносу в середніх частинах чолового, тильного та одного з бічних (з боку 8-ї лінії) фасадів, фронт іншого бічного фасаду нерозкріпований, середню частину його стіни висотно акцентовано трикутним щипцем. Ризаліт бічного фасаду з боку 8-ї лінії значно пізніше добудовано рівновисокою, в плані квадратною прибудовою, яка виходить на лінію чолового фасаду й створює з ним єдиний фронт. Первісно входами було обладнано кожен з ризалітів, нині зберігся тільки вхід на тильному фасаді.
Додатковий вхід створено також на фасаді прибудови. Закладений вхід ризаліту чолового фасаду обладнано відкритим різьбленим дерев’яним ганком.
Стильове вирішення – з використанням форм історизму. Чоловий фасад прорізаний прямокутними вікнами з рамковими лиштвами, у верхніх частинах акцентованих сандриками складного абрису, в нижніх – різьбленими фартушками; частину вікон обладнано віконницями. Наріжний ганок головного входу (закладений) біля бічної грані ризаліту чолового фасаду складається з фігурних стовпчиків та двох різьблених арочок. Ризаліт увінчано трикутним фронтоном зі здвоєним слуховим віконцем, один з бічних фасадів та інші ризаліти – трикутними щипцями. Піддашшя прикрашено ажурним підзором виразного рисунка. Як декоративний акцент сприймається й різьблений надвіконний гурт. Вирішення всіх фасадів споруди є значною мірою ідентичним.
Дача репрезентує дерев’яну забудову Пущі-Водиці поч. 20 ст., має типологічну цінність і відзначається високою якістю архітектурно-мистецького вирішення.
За наявними даними, з повоєнних часів до кін. 1970-х рр. використовувалась як житловий будинок, з поч. 1980-х рр. до 1998 – як санаторна споруда піонерського табору «Дніпро» заводу «Маяк».
Тепер не використовується.
Література:
ДАКО, ф. 1260, оп. 3, спр. 610; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1901 год. – К., 1900; – … на 1906 год. – К., 1906; – … на 1909 год. – К., 1909; – … на 1912 год. – К., 1912; – … на 1914 год. – К., 1914.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1028 – 1029.