Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Продається пам’ятка архітектури…

Інна Лиховид

Дата: 03.12.2010

Буферна зона Софії Київської, та й уся історична частина Києва, напевно, один з найпривабливіших куточків для забудовників. Нещодавно «День» писав про перемогу громадськості, яка домоглася заборони будівництва поблизу заповідника на вулиці Гончара, а нині з’явився новий об’єкт для захисту. Теж у буферній зоні Софії – на вулиці Малій Житомирській.

Чотири будинки, які мають статус пам’яток архітектури державного значення, незаконно перейшли з комунальної у приватну власність. Один із них – садиба відомого українського художника ХІХ-ХХ століття, засновника Української академії образотворчого мистецтва Олександра Мурашка. Вік садиби – півтори сотні років.

Яким чином пам’ятки архітектури, які можна хіба реставрувати і нічого більше, могли опинитися в руках приватних компаній – запитання, на яке й досі не можуть знайти конкретної відповіді ні мешканці, ні експерти. У комісії Київради з питань культури та туризму стверджують, що ані районна рада, ані міськрада, які приймають рішення про продаж майна громади, не давали дозволу на передачу цих пам’яток у приватну власність.

– Проблема в тому, що до 2007 року будинки належали територіальній громаді Шевченківського району, тож фактично ними могла розпоряджатися Шевченківська районна рада, яка віддала ці будинки на баланс КП «Житлоінвестбуд», – розповідає мешканець одного з будинків, громадський інспектор Головного управління охорони культурної спадщини КМДА Олександ Глухов.

– Потім ці будинки продали фірмі «Пантеон-інвест». Але як це могло статися, як «Житлоінвестбуд», не будучи власником, а лише балансоутримувачем, продав будинки ще комусь? Продати їх можна було за умови погодження з управлінням охорони пам’яток. Воно дає спеціальний дозвіл: власник будинку має укласти охоронний договір, за яким зобов’язується дотримуватися закону про охоронну спадщину, займатися реставрацією і нічого не рушити.

Звичайно, що цього всього не було. Ми зверталися і до новопризначеного голови КМДА Олександра Попова, який доручив розглянути це питання тому управлінню, яке займалося продажем будинків. Від нього я отримав підтвердження, що будинок дійсно продали, бо мали на це право відповідно до розпорядження КМДА 2009 року, хоча насправді продаж відбувся 2008-го.

Майже всі мешканці будинків-пам’яток уже переселилися. Лишилася одна родина Глухових, яку нині намагається виселити новий «власник». Пан Олександр звернувся за порятунком до міліції та міськради. Закінчилося все тим, що КМДА видала рішення про припинення будь-яких робіт у будинках, окрім реставраційних, а комісія Київради з питань культури та туризму звернулася до прокуратури.

– Поки слідчі органи проведуть розслідування, хто і наскільки законно купив цей будинок, і випишуть новий припис, садибу Мурашка можуть довести до такого стану, що вона вже не підлягатиме реставрації, – додає голова комісії Олександр Бригинець.

– Саме тому я звертаюся знов у прокуратуру з вимогою накласти арешт на майно до з’ясування обставин. Оскільки будинок Мурашка входить до охоронної зони Софії Київської і є історичною пам’яткою, його можна лише реставрувати. Для інших робіт необхідні спеціальні дозволи, які власнику не надавалися.

Будь-які незаконні дії в межах зазначеної охоронної зони як ніколи небезпечні для України, адже ЮНЕСКО уважно стежить за всім, що відбувається навколо Софії чи Лаври, та погрожує включити наші святині, наші чудеса Києва до так званого чорного списку. Якщо ми будемо неуважними до культурної спадщини, ми не лише втратимо цінні об’єкти, а й осоромимося на весь світ.

Єдиним виходом для порятунку пам’яток експерти вважають повернення їх у комунальну власність. Та чи станеться таке диво, важко повірити, коли продати та купити у наш час можна все що завгодно. Та все ж не хочеться, щоб унікальні будинки, які вважаються зразками архітектури початку ХХ століття, поповнили список утрачених об’єктів. За даними Товариства охорони пам’яток, нині у ньому три об’єкти державного значення та майже півсотні – місцевого.

Джерело: «День»