2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Дзвіниця

Є висотною домінантою ансамблю споруд Дальніх печер. Розміщена вона неподалік церкви Різдва богородиці, по осі її західного входу. Відомо, що будівництвом дзвіниці керував майстер Києво-Печерської лаври С.Ковнір. Більшість дослідників вважає його також автором проекту, інші ж приписують авторство архітекторам Й.-Г.Шеделю, І.Григоровичу-Барському або П.Неєлову.

Дзвіниця являє собою квадратну в плані двоярусну муровану споруду, увінчану триярусною бароковою банею. Належить вона до типу надбрамних дзвіниць. У центрі нижнього ярусу по осі схід – захід знаходиться арковий проїзд. Обабіч проїзду – два вузькі приміщення; одне з них – для сторожі, а в другому влаштовано сходи на верхній ярус. У центрі кожної грані верхнього ярусу, де розміщені дзвони, влаштовано великі аркові вирізи.

Особливої архітектурної виразності дзвіниці надають масивні пілони, розташовані обабіч проїзду та на рогах споруди. У 2-му ярусі середні пілони служать основою колон композитного ордера, а наріжні підтримують парні колони. Споруду завершує розвинений карниз з дуже великим виносом. Наріжні пілони увінчані високими восьмигранними шпилями з рипідами, що надає споруді неповторної своєрідності, а її силуетові – мальовничості.

Характерною рисою архітектури дзвіниці є виразне пластичне декорування фасадів. Нижній ярус будівлі оздоблено горизонтальним рустом, а 2-й ярус рясно декоровано ліпним орнаментом, розміщеним на фризах карнизів, гранях п’єдесталів колон, між колонами, над арками та навколо круглих вікон. У декорі переважають рослинні орнаменти, гармонійно пов’язані з барельєфними зображеннями янголів і з картушами.

За оригінальністю архітектурного образу та майстерно виконаною пластикою фасадів дзвіниця на Дальніх печерах належить до найкращих творів українського бароко середини XVIII ст.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 28 – 29.