2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Дегтярьов

532.2. Вознесіння Господнього собор, 18 – 19 ст. (архіт.).

У центральній частині садиби монастиря. Є головною об’ємною домінантою його архітектурного ансамблю.

Змурований 1722 – 32 на місці старого дерев’яного храму, що згорів 1718. У 1780 виконано настінні розписи в інтер’єрі. 1789 підсилено пошкоджений підземними джерелами фундамент під західною частиною храму. Будівлю, що сильно постраждала під час пожежі 1811, відновлено 1817 за проектом арх. А. Меленського із збереженням первісних барокових архітектурних форм.

1865 – 66, пiд час капітального ремонту, бані й маківки позолочено. 1945 – 46 проведено капітальний ремонт собору, значно ушкодженого під час війни; барокову форму завершень не відновлено.

Мурований, тинькований, шестистовпний, триапсидний, базилiкальний. Рішення плану традиційне для давньоруської архітектури. Основною відміннiстю від давньоруських храмів базилiкального типу є розміщення трьох бань на поздовжній осі будiвлi – схід – захід, як це спостерігається у дерев’яних українських тридільних церквах. Споруджений у формах українського бароко.

Прорiзані високими вiкнами з півциркульними перемичками фасади розчленовано пласкими лопатками вiдповiдно до внутрішнього просторового поділу.

Поздовжні фасади завершено пишно декорованим ліпленим орнаментом масивних фронтонів (по два на кожному).

В iнтер’єрi збереглися фрагменти настінних розписів 19 – поч. 20 ст.

Собор – оригінальний зразок культової споруди у стилі українського бароко.

Література:

ДАКО, ф. 42, оп. 3, спр. 4276; РДІА (Санкт-Петербург), ф. 796, оп. 77, спр. 262; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 154, спр. 60, 72; ф. 167, оп. 1, спр. 132, 234, 291; ф. 442, оп. 1, спр. 9286.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1691.