Будинок купців Киселівських
Будинок, в якому розташувався Центр археології, належав колись родині київських купців та почесних громадян Киселівських. Ця споруда має виняткову історичну та архітектурну цінність
Будинку вже понад 200 років, він один з небагатьох пережив нищівну пожежу 1811 року, Другу світову війну і встояв за часів активної розбудови міста. Історія цього будинку, від самого зведення і до наших днів, була вивчена ще у 1981-83 роках співробітником Інституту “Укрпроектреставрація” Віталієм Отченашко.
Найвирогіднішою датою зведення будинку є 1798-99 роки. З 1787 року муроване будівництво на Подолі було заборонене указом Катерини ІІ, яка планувала знести все Нижнє місто. Цей варварський проект скасував 13 листопада 1797 року Павло І. Вперше на плані міста будинок купця Кисилівського з‘являться у 1803 році. План було складено міським цивільним архітектором Андрієм Меленським, а споруді присвоєно № 383. В «Указе из Киевской казенной палаты Киевскому городовому магистрату» від 10 вересня 1806 року зазначено, що помешкання «Киевского купца Ивана Киселевского по Набережно-Николаевской улице с тремя погребами, в два этажа, и в первом три покоя большие и две кладовые, а в верхнем четыре покоя и одна кладовая, мерою в длину 33, а в ширину 18 аршин, в двадцать тысяч рублей». Надалі будинок неодноразово перебудовувався: дощатий дах замінили на залізний, з боку двору прибудували ґанок з мурованими колонами, а на першому та другому поверхах було по 7 “комнат жилых”. Якийсь час цей заковий дім на Подолі використовувався, як “заведение гостиницы для приезжих евреев”.
До речі, син Івана Кисилівського, Григорій, був останнім київським війтом. Він запам’яталася тим, що з 1828 року утримував власним коштом київський поштовий двір, а також гучною судовою справою, яка стала приводом для ліквідації Магдебурзького права у Києві. Власниками родинного будинку купці Кисилівські залишалися до початку 20-го століття. На Подолі Кисилівському належало ще кілька садиб, зокрема будинок біля Воскресенської церкви, нині на його фундаментах стоїть дитячий музичний театр (до недавнього часу палац культури «Славутич»).
«Дім купця Кисилівського» є рідкісним взірцем архітектури класицизму у Києві – його було споруджено не за типовим, а за індивідуальним проектом, тобто аналогів йому не існує. З 1920-х по 1984 роки будинок було перетворено на комуналку. За увесь цей час споруду жодного разу не ремонтували, а про її виняткову цінність ніхто не здогадувався. В результаті на початок 1980-х років цей дім був вже цілковитою руїною – бездарно перепланованою, непідключеною до інженерних мереж, в підвалах якої було повно щурів. Науковці ретельно дослідили цю споруду, відремонтували її та відновили первинний фасад. Наразі ведуться роботи із облаштування в приміщені Центру археології Києва Музею київських купців Кисилівських. Серед подальших планів – відтворення планування будинку та інтер’єрів притаманних 19-му століттю, із влаштуванням тут музею-садиби Кисилівських та археологічного парку на подвір’ї.