Університет (№ 4)
Розмір зображення: 800:600 піксел
Старий будинок університету 1842 – 1844 рр. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.].
Будинок старого університету 1842 – 1844 рр. (№ 4) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Будинок Львівського університету (вул. Грушевського, 4) – пам’ятка історії (середина XIX століття) [Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].
Будинок Львівського університету (вул. Грушевського, 4) – пам’ятка історії (середина XIX століття) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].
Будинок споруджено для кляштору тринітарів [Львов: атлас туриста. – М.: 1989 г., с. 58].
Університет містився тут в 1851 – 1918 рр. Тут працювали, філософський, юридичний та богословський факультети, викладали українські вчені Я.Головацький, М.Грушевський, О.Огоновський, І.Шараневич.
1 липня 1910 р. тут у сутичці з польськими шовіністами загинув українець Адам Коцко.
Нині (1999 р.) тут працюють біологічний та геологічний факультети університету. Тут знаходиться зоологічний музей університету (понад 35 тис. одиниць), мінералогічний та геологічний музеї.
У будівлі № 4 від довоєнних часів розміщені навчальні корпуси Львівського університету, тепер тут біологічний і геологічний факультети ЛНУ, а також музеї зоології і мінералогії, у повоєнні часи тут був вечірній Інститут марксизму-ленінізму. На фасаді будівлі – пам’ятні дошки, які інформують, що тут викладали Михайло Грушевський, Стефан Банах та академік Соболєв і навчалися Іван Франко, білоруська письменниця Цьотка й український студент Адам Коцко, якого 1910 року вбили польські шовіністи.
Ілько Лемко
Джерело: “”, 28 листопада, 2008 року, № 176 (484)