[Передмова]

Тристa років минуло з того часу, як геніальний іконописець ієромонах Йов Кондзелевич подарував українському народові вершину своєї творчості – іконостас для церкви Воздвижения чесного хреста в скиті Манявському. Величний твір сакрального мистецтва постав на зламі двох століть, ставши своєрідним завершенням епохи українського ікономалювання, в якому візантійські традиції органічно переплелися з новими тенденціями кінця XVII ст., витворивши естетику українського бароко.

Іконостас для церкви Воздвижения чесного хреста за значимістю стоїть поряд з такими ж видатними пам’ятками, як Козелецький іконостас на Чернігівщині та Сорочинський на Полтавщині, створивши разом своєрідний гімн епосі, яка стала яскравою та найбагатшою на видатні пам’ятки національної мистецької культури.

Історичні обставини склалися так, що іконостас став своєрідним мандрівником крізь століття, зазнавши неодноразових демонтажів, втрат та поновлень. Зрештою, його доля є своєрідним свідченням соціально-політичного життя краю протягом трьох століть в умовах перебування в неволі у чужих держав. Перейшовши назавжди у власність Національного музею у Львові на початку XX ст., іконостас в умовах сучасних політичних реалій незалежної України на початку XXI ст. буде нарешті змонтовано у первісному вигляді. В різних музеях світу можна побачити видатні пам’ятки світового мистецтва, але не всі вони створені власним народом і не є виявом їхньої культури, на відміну від іконостаса із скиту Манявського, який увібрав найкращі досягнення українських іконописців, різьбярів, позолотників попередніх століть і став високим досягненням національної культури.

Після завершення складних консерваційно-реставраційних робіт фахівцями Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України, оригінальний живопис іконостасу звільнився від багатошарових перемалювань, потемнілих лакових плівок та інших пошкоджень. Фундаментальні дослідження техніки живопису в рентгенівських, ультрафіолетових та інфрачервоних променях уточнили площі втрат та пізніших перемалювань; скрупульозні хімічні аналізи підтвердили відсутність кольорових лесувань. Біологи та біохіміки філіалу розробили цілий ряд принципово нових підходів до вибору методів та матеріалів для проведення консервації та реставрації іконостаса. Всі ці зусилля увінчалися завершенням роботи над однією із найскладніших пам’яток за технікою виконання, які зустрічаються в роботі реставраторів.

Мета видруку альбому-каталогу – показати ікони іконостаса після завершення робіт по консервації та реставрації, найбільш об’ємно окреслити велич таланту Йова Кондзелевича та його артілі.

Поряд з цим представити скромну працю співробітників філіалу, які понад п’ять років щоденної копіткої праці віддали для того, аби повернути народові один з найважливіших мистецьких творів. Надіємось, що кожен, хто буде знайомитися з альбомом-каталогом, переживе хвилини високого духовного піднесення від зустрічі з великим творінням ієромонаха Йова Кондзелевича.

Пам’ятаймо, що завдяки старанням митрополита Андрея Шептицького, першого директора Національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького та їхніх послідовників, іконостас церкви Воздвижения чесного хреста скиту Манявського зберігся і є невід’ємною частиною духовної та мистецької спадщини України.

Мирослав Откович, заслужений діяч мистецтв України, директор Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України