Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Зішестя святого духа та дзвіниця

Комплекс мальовничо розташований на схилі високого пагорба в оточенні старих велетенських дерев, домінуючи над долиною р.Телиці і всією навколишньою забудовою. Будівлі оточені невисокою огорожею з двома наріжними вежками у вигляді невеликих наметових капличок.

Святодухівська церква зведена, згідно з літературними джерелами, 1502 р. потелицькими гончарями на місці попереднього храму Бориса і Гліба. У 1736 р. майстер К.Домінікович здійснив капітальну реконструкцію будівлі, внаслідок чого замість невисокого п’ятисхилого даху над вівтарем з’явився розвинений бароковий верх восьмигранної форми.

Композиційну основу пам’ятки становлять три послідовно розташовані по осі захід-схід зруби: квадратні в плані бабинець і нава та витягнутий у поздовжньому напрямку гранчастий вівтар з двома симетрично розташованими допоміжними приміщеннями. Центральний зруб помітно переважає бічні за висотою та розмірами в плані і до того ж увінчаний розвиненим чотиригранним верхом з двома заломами й світловим ліхтариком. Незважаючи на пізніше ускладнення перекриття вівтаря, і він, і, тим паче, бабинець посідають підпорядковане місце в загальній композиції Святодухівської церкви, надаючи їй асиметричного й мальовничого вигляду. Важливу роль відіграє розлоге піддашшя на фігурних кронштейнах, яке не лише об’єднує різні за походженням та стильовим спрямуванням елементи пам’ятки, але й створює гармонійний перехід від землі до завершення будівлі.

Значну архітектурно-художню цінність становить інтер’єр церкви, в якому, поряд з майстерною організацією внутрішнього простору, слід відзначити й чудові стінописи нави і, частково, бабинця, виконані в 1620-1640 рр. Незважаючи на певну обмеженість і стриманість колористичного вирішення, що характерно для доби середньовіччя, вони вирізняються винятковим тематичним різноманіттям та життєдайністю, знаменуючи собою перехід до гуманістичного мистецтва Ренесансу.

Особливості художньо-декоративного вирішення інтер’єру Святодухівської церкви в комплексі з безперечною архітектурною та містобудівною цінністю дають підстави зарахувати її до найвизначніших мистецьких пам’яток України.

Дзвіниця, згідно з літературними джерелами, була зведена й реставрована водночас із храмом (відповідно у 1502 та 1736 рр.). Це невелика двоярусна, квадратна в плані споруда каркасної конструкції. Розташована в глибині церковного подвір’я, вона підкреслює домінантну роль Святодухівської церкви в загальній композиції ансамблю.

В.Т.Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 174.