Українці Сяніка
Іван Парнікоза
Історичний центр Східної Лемківщини місто Сянік (Сянок) – одне з найгарніших на всьому польсько-українському пограниччі. Перша згадка про місто від 1150 р. міститься в Іпатіївському літописі:
«Король же прошедъ Гору и взѧ Санокъ городъ и посадника его ꙗша и села оу Перемъıшлѧ многа взѧ».
Згадується також у Суздальському літописі під 1152 роком та у Галицько-Волинському літописі в 1202 та 1231 роках.
Незважаючи на те, що частка українців у населенні міста в міжвоєнний період становила лише 11,5 % (на 1939), Сянік був осередком культурного життя українців Східної Лемківщини. У 1931 в місті було засновано український музей «Лемківщина», а у 1936—1944 рр. Сянік став осідком Лемківської Апостольської Адміністратури. На початку Другої світової війни, 12 вересня 1939, він був окупований німецькими військами. Згідно з радянсько-німецькими угодами в 1939—1941 рр. лівобережна частина міста відійшла до Німеччини, правобережна — до СРСР. 23 червня 1941 гітлерівці окупували правобережну частину міста, і Сянік повністю увійшов до Генеральної губернії. 3 серпня 1944 Сянік захоплений Червоною армією. Після знищення нацистами євреїв (які становили в 1939 до 40 % населення) і депортації українців (1946—1947 рр.) етнічний склад населення став чисто польським.
Джерела:
Просвітова банкета в Сяноці, дня 11.11.1936 р.
Реконструйований трамвай "Сянік" у Львові
Уроженка Сяніка Ярослава Опарівська
У Польщі мав відбутися антиукраїнський протест. На нього ніхто не прийшов (2022 р.)
Підготував Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".